Роль Кордуби в українській історичній науці, його внесок у створення національної історичної бібліографії. Чинники, які сприяли формуванню наукового світогляду вченого, вплив М. Грушевського на вироблення принципів історико-бібліографічної роботи.
Аннотация к работе
У багатогранній науковій спадщині українського історика значне місце посідають публікації критично-аналітичного характеру з української й зарубіжної історіографії, бібліографічні праці, огляди журнальних і газетних статей. З метою поширення знань про Україну М.Кордуба, окрім українських видань, публікував свої наукові праці у часописах Берліна, Варшави, Відня, Парижа і Праги. Завдання створення бібліографії випливало з нагальних потреб української історичної науки, якій для подальшого розвитку було необхідне комплексне ретроспективне бібліографічне дослідження, щоби систематизувати й узагальнити найголовніші її здобутки. Дисертацію виконано в рамках науково-дослідницької теми “Суспільно-політичне і духовне життя в Україні у контексті взаємин з народами Центрально-Східної Європи (ХІХ-ХХ ст.)”, яка розроблялася відділом нової історії України Інституту українознавства ім. проаналізувати критико-бібліографічну діяльність М.Кордуби у контексті розвитку історичної бібліографії в Україні другої половини ХІХ - першої половини ХХ ст.; бібліографічний кордуба історичний вивчити процес нагромадження дослідником джерельних матеріалів для формування картотеки “Бібліографія історії України”, узагальнити принципи укладання, добору матеріалів, структуру і тематику представлених у ній публікацій;У радянській історіографії практично відсутні дослідження про М.Кордубу, а в небагатьох офіційних публікаціях його подано як українського “буржуазного” історика. Обєктивно й принципово значення критико-бібліографічної діяльності М.Кордуби, зокрема, його ґрунтовної історичної картотеки “Бібліографія історії України”, оцінив Я.Дашкевич, акцентуючи увагу на міждисциплінарності та широкому лінгвістичному охопленні матеріалу. Поза наведеними уже характеристиками автор підкреслив важливість історико-бібліографічного доробку вченого, а також вказав на потребу використання результатів багаторічної роботи М.Кордуби у сучасних українських історичних дослідженнях. І.Крипякевича НАН України збереглися протоколи засідань, звіти та тематичні плани наукових співробітників Львівського відділу Інституту історії АН УРСР за 1944-1946 рр., серед яких і матеріали про діяльність М.Кордуби. У другому розділі - “Загальні тенденції розвитку історичної науки в Україні та місце в ній історичної бібліографії у другій половині ХІХ - першій половині ХХ ст.” - розглянуто основні етапи формування національної бібліографії в Україні на тлі розвитку історичної науки й етнополітичних трансформацій окресленого періоду; висвітлено діяльність, науково-методичну та практичну роботу окремих учених, бібліографічних обєднань і товариств зі систематизації накопичених історичних знань.Дослідник неодноразово гідно репрезентував українську науку на міжнародних історичних форумах, обирався членом європейських наукових товариств і підтримував стосунки з відомими тогочасними вченими - О.Галєцьким, М.Гандельсманом, В.Яґічем, Л.Нідерле, В.Ваттенбахом. Зацікавлення політичною історією України різних періодів, історичною географією, демографією, етнографією, видання документальних памяток стимулювали інтерес М.Кордуби до критико-бібліографічних досліджень, систематичного збору й упорядкування літератури. Вчений прагнув застосувати матеріали з різних галузей знань для власних наукових цілей, а також систематизувати й узагальнити накопичені історичні знання для їх подальшого практичного використання дослідниками та збагачення української науки загалом. Формування М.Кордуби як бібліографа відбувалося на тлі пожвавлення історико-бібліографічних досліджень в Україні. Критико-бібліографічні дослідження М.Кордуби послужили основою (як за методологією, так і за схемою упорядкування) у майбутньому для його ґрунтовної історичної картотеки “Бібліографія історії України” - унікальної археографічної памятки, матеріали якої узагальнюють наукові знання з історії України та зарубіжних країн за період з XVI ст. до 1941 р. М.Кордубі вдалося розробити оригінальну схему бібліографії, суть якої полягала у чіткій історико-тематичній та територіальній структуризації матеріалів з української та європейської історії.