Дослідження етапів становлення науки земельного, колгоспного та природоохоронного права в Україні, яке тісно пов"язане з ім"ям професора, кандидата юридичних наук П. Індиченка, який став першим викладачем навчальних курсів "Радянське земельне право".
Аннотация к работе
Сфера наукових досліджень Пантелеймона Дмитровича охоплює широке коло теоретичних та практичних питань земельного права (історія розвитку земельного права та законодавства, особливості формування джерел земельного права тощо), колгоспного права (договірні відносини МТС з колгоспами, питання колгоспної демократії, оплати праці в колгоспах, пенсійного забезпечення колгоспників тощо), природоохоронного права (питання правової охорони природи в УРСР, проблеми земельно-водного законодавства тощо). Індиченко захистив кандидатську дисертацію з колгоспного права на тему "Провал аграрної політики німецьких фашистів на тимчасово окупованій радянській Україні в 1941-1944 рр.", в якій особливу увагу приділив аналізу земельної та аграрної політики і законодавства німецько-фашистських загарбників, що були запроваджені на території окупованої України протягом 1941-1944 рр. В дисертації аналізуються положеннями "зеленої папки" Герінга та "нового земельного закону" Резенберга від 25 лютого 1942 р., відповідно до яких було передбачено передачу всіх земель в повне розпорядження сільськогосподарського відділу німецького управління; ліквідацію всіх колгоспів і утворення на їх основі общинних господарств; ліквідацію радгоспів і машинно-тракторних станцій, які були перетворені відповідно в державні господарства та позикові бази; створення землеробних господарств; можливість переходу до права індивідуального землекористування та права оренди землі; а також відновлення в червні 1943 р. права приватної власності селян на землю на окупованій українській території. У своїй монографії "Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (18611917)" автор розкрив історичні особливості процедури закріпачення селян на території України; проаналізував нормативно-правові акти, які узаконювали закріпачення селян в ХІУ-початку XVII ст.; визначив особливості поширення кріпацтва на українських землях; дослідив заходи з реформування аграрних та земельних відносин під час реформи Кисельова (1816-1839 рр.). В своїх статтях він здійснив аналіз розвитку правового регулювання земельних відносин на території України протягом пятдесяти років починаючи з 1917 р., визначив роль і значення нормативно-правових актів, на основі яких було запроваджено радянський земельний лад на території України, а саме: ленінського Декрету "Про землю" 1917 р., відповідно до якого було проведено конфіскацію та націоналізацію земель; Тимчасового положення про соціалізацію землі 1918 р.; Декрету ВУЦВК "Про соціалістичне землевпорядження та про перехідні заходи до соціалістичного землекористування" 1919 р.; Декрету Всеукраїнського Революційного Комітету "Про землю" 1920 р.; Декрету РНК УРСР "Про націоналізацію всіх колишніх монастирських, удільних, міських і поміщицьких земель" 1920 р.; Постанови Всеукраїнського зїзду Рад "Про відведення земель і створення фонду матеріальної допомоги незаможному селянству" 1921 р.; Основного закону про трудове землекористування 1922 р.; Земельного кодексу УРСР 1922 р., який спрямував основну увагу на правове регулювання трудового землекористування селян-одноосібників та ін. Індиченко характеризує як пізнавальний, вказує на відсутність єдиної концепції колгоспного та земельного права, оскільки земельно-колгоспні норми включались до складу "соціального" права, господарського права та кооперативного права, або розглядались як "селянське" право.