Характеристика умов формування наукового світогляду С. Карейші як дослідника й особистості. Аналіз основних напрямків наукових досліджень ученого. Визначення ролі і місця його наукової спадщини у контексті розвитку сучасного залізничного транспорту.
Аннотация к работе
Аналіз творчої спадщини Сергія Демяновича КАРЕЙШІ (1854-1934) - визначного українського інженера-залізничника, фахівця в галузі залізничної колії, залізничних станцій та вузлів, залізничного адміністратора - має значну вагу для розуміння процесів розвитку вітчизняного залізничного транспорту. Карейша займає одне з почесних місць у світовій залізничній науці. Встановлені ним на підставі власних численних і оригінальних праць, а також праць його учнів закономірності у проблемах, які розроблялись ним, здійснили вагомий внесок у подальше формування залізничної справи не лише у нашій країні, але й у світі. Карейші значно розширили і поглибили наявні уявлення про закономірності розвитку залізничного транспорту. Сучасна розбудова залізничного транспорту робить наукову спадщину С. Д.Карейші його імя було широко відоме насамперед як активного члена визначних вітчизняних наукових товариств - Російського технічного товариства та Київського відділення Російського технічного товариства, у виданнях яких він відповідно «Записки Русского технического общества» та «Инженер» часто друкував свої праці. Карейші постійно фігурує на сторінках інших видань («Известия Собрания инженеров путей сообщения», «Журнал Министерства путей сообщения», «Вестник инженера»), в матеріалах сесій залізничних конгресів, що відбувалися в різних містах країн Європи і США, зокрема у Вашингтоні, Лондоні, Парижі та Римі. Карейші в галузі залізничного транспорту, зокрема відзначив те, що вчений запропонував систематизувати дані із залізниць про боротьбу з пучинами та їх геофізичним поширенням, що він рекомендував покривати полотно теплоізоляційним шаром з метою зменшення глибини промерзання ґрунтів, при цьому посилався на позитивний досвід застосування цього способу на 27 версті Рязансько-Моршанської лінії. Глибока наукова ерудиція, розмаїття наукових інтересів, які виходять далеко за межі основної спеціальності - залізничного транспорту, інженер великих і малих масштабів, педагог і популяризатор наукових ідей в техніці, талановитий бібліограф - ось образ професора С. Д. Карейші. Карейші; б) архівні матеріали про діяльність установ в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані та неопубліковані праці С. Д. Карейші.Дослідження діяльності вченого в усіх його аспектах засвідчило відсутність всебічного наукового аналізу та обмаль в Україні відомостей про його науково-педагогічну діяльність, незнання окремих аспектів біографії та світогляду вченого, невикористання у науковому обігу нових архівних, документальних і літературних матеріалів. Формування світогляду майбутнього вченого також припало на другу половину ХІХ ст., на час розвитку технічного прогресу, відкриттів і сподівань вітчизняної науки і техніки та навчання в Інституті інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Карейші як вченого та інженера сприяли незвичайні здібності дослідника-залізничника, працелюбність, цілеспрямованість і високий професіоналізм. Карейша зробив вагомий внесок у розробку технічних основ вчення про станції та вузли залізничного транспорту, продемонстрував його діяльність в розвитку науки про залізничні споруди та колійне господарство, він є основоположником вчення про снігоборотьбу на залізницях, займався розробкою автоматизованих систем технологічного звязку та історією науки і техніки. Відтак побачили світ такі праці: «Приборы по центральному правлению стрелками и сигналами и блок-аппараты на Парижской выставке 1889 г.»; «Среднеазиатский хлопок, его культура, очистка, прессовка и отпрака на рынки Европейской России», «Североамериканские железные дороги, исследование железнодорожного дела в Северо-Американских Соединенных Штатах», «Борьба со снегом на русских железных дорогах» (доклад на Международном железнодорожном конгрессе в Париже 1900 г.», «Исторический очерк развития верхнего строения железных дорог в России», «Исследование о применении вооруженного бетона (железобетона) к железнодорожным сооружениям в России» (доклад на международном железнодорожном конгрессе в Вашингтоне в 1905 гг)»; «Эксплоатация железнодорожных станций», посібник «Железнодлорожные станции», підручник «Курс железных дорог» тощо.