Поняття наукового дискурсу та його компоненти, оцінка ролі та значення в сучасній моделі комунікації. Основні характеристики сучасного німецькомовного наукового дискурсу і прийоми його перекладу, прийоми культурної адаптації та граматичні аспекти.
Аннотация к работе
Науковий дискурс та особливості його перекладу Вступ Поняття дискурсу є одним із основних понять сучасної прагматичної лінгвістики та лінгвістики тексту. У першій половині ХХ ст. мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично зв’язаних сторін мови мовній системі, але, починаючи з другої половини 60-х рр., центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності мовленнєву діяльність та її продукт - дискурс, формальні характеристики якого були отримані у 1952 р. З. Херрісом. Цей складний соціолінгвістичний феномен сучасного комунікативного середовища має довгу і багату історію свого розвитку, проте як термін в лінгвістиці з’явився лише у 50-х рр. XX ст. Мета роботи полягає у дослідженні поняття «науковий дискурс», його походження та розвитку, а також у визначенні особливостей його перекладу. Для виконання поставленої мети ми визначили наступні завдання: 1. Розглянути основні характеристики сучасного німецькомовного дискурсу та особливості його перекладу українською мовою. Об’єкт дослідження становить сучасний німецькомовний науковий дискурс у його писемній формі. Практична цінність курсової роботи визначається можливістю застосування її результатів у лекційних курсах зі стилістики сучасної німецької мови, лексикології, теоретичної граматики, у спецкурсах із теорії дискурсу та когнітивної лінгвістики. Проаналізовано різні прийоми культурної адаптації та перекладу дискурсу українською мовою. Дискурс розглядається з точки зору найрізноманітніших аспектів: і як комунікативний процес, і як текст, і як система, і як комунікативна подія. За словами Є. Селіванова, у сучасній лінгвістиці саме поняття дискурсу ще не отримало однозначного визначення, дискурс тлумачиться як: надфразовий взаємозвязок (єдність) слів; самоузгоджений текст; усно-розмовна форма тексту; взаємодія, інтеракція особистостей; діалог; полілог; мовленнєва практика; група висловлювань, повязаних між собою за змістом; мовний твір, тобто письмова або усна даність думки; «мова у мові»; граматично фіксований спосіб знакового закріплення соціокультурних смислів [26, с. На цю проблему є такі погляди: 1) Н. Арутюнова виділяє такі типи дискурсу: діловий (закони, військові накази, постанови), науковий (наукова термінологія та теоретичний текст), поетичний (поетичне мовлення) [1]; 2) у межах аргументативного дискурсу А. Белова виділяє політичний, юридичний, академічний, рекламний, діловий та побутовий дискурси; 3) ототожнюючи дискурс із жанром, Г. Кресс пропонує такі його типи, як медичний, расистський, юридичний, політичний та ін. Для визначення поняття «науковий дискурс», доречним вважаємо скористатися дефініцією дискурсу запропонованою І. Шевченко: «Дискурс - це текст (тексти), створені в результаті мовної діяльності представників певної лінгвокультурної спільноти, розглянутий у сукупності його лінгвістичних параметрів і соціокультурного контексту» [35, с. За визначенням І. Колеснікової, науковий (академічний) дискурс - вербалізований в тексті тип дискурсивної діяльності за сферою комунікації, мовленнєва взаємодія представників відповідної соціальної групи/інституту з метою реалізації статусно-рольових можливостей у заданих цим соціальним інститутом межах, складова «власне професійної зони професійного дискурсу» [13, с. На думку Г. Слишкіна, науковий дискурс відрізняється від інших високим ступенем інтертекстуальності, тому опора на прецеденті тексти та їхні концепти [28, с. Але ще наочнішими, очевиднішими є риторичні засади тієї галузі науки, яка у певний (найчастіше початковий) період свого розвитку перебуває на вістрі атаки, у випадках, коли вона пропонує суспільству контроверсійні теорії та несподівані рішення, - тоді емоційність стає центральним компонентом викладу, а сама наука, змушена оборонятися чи нападати, стрімко входить у сферу публічної політики, формує глибинні переконання своїх «провайдерів» і адептів, їхню особливу ідеологію (у цьому сенсі досить згадати порівняно недавню появу молекулярної фізики чи кібернетики, чиє революційне вторгнення у сформований науковий світогляд людства супроводжувалося такими ж революційними - за стилістикою та структурою - текстами. Недаремно вже згаданий Х. Крамерс вважає, що, наприклад, виголошена для нефахівців промова одного з його наукових кумирів Нільса Бора «Світло і життя» (1933) розкриває «саму сутність його індивідуальності, що наклала свій відбиток на цілий етап історії розвитку фізики» [12, с. Така дефініція наукового дискурсу, на нашу думку, є придатною для перекладацького аналізу, оскільки тлумачить науковий дискурс як результат мовленнєвого акту, що забезпечує можливість застосування перекладознавчих методів аналізу взагалі, і підкреслює лінгвістичну і соціально-політичну значущість дискурсу, що «розміщує» його на межі спеціальної наукової літератури і суспільно-політичної літератури (класифікація різновидів перекладу залежно від жанрового типу тексту А. Федорова [31, с. За визначенням І. Білодіда [3, с. К. Мюллер-Фольмер