Поняття про об’єкти культурної і наукової спадщини. Аналіз сучасного стану ринку туристичних товарів і послуг. Роль туризму у становленні міжнародних зовнішньоекономічних зв"язків. Державний облік в Україні пам’яток археології, історії та мистецтва.
Аннотация к работе
Поняття "туризм" почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля. Нині вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, повязане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття "туризм", що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів: - як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного обєкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання; У законі України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. наведено так визначення: туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровчою, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування. Туризм відіграє важливу роль у становленні міжнародних зовнішньоекономічних звязків.Поняття «культурний туризм» («cultural tourism») уперше офіційно на міжнародному рівні застосовано в матеріалах Всесвітньої конференції з культурної політики (1982 р.) . UNESCO розглядає культурний туризм як відмінний від інших видів туризму, «що враховує культури інших народів». У Хартії по культурному туризму Міжнародної ради по памятках і обєктах (ICOMOS) культурний туризм визначається як форма туризму, основною метою якого, крім інших цілей, є «відкриття памятників і обєктів». Обєкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив незворотних змін. Зокрема, привернути увагу широкої світової громадськості до проблем збереження культурного надбання, національних етнокультур, культурної самобутності, культурного різноманіття, а також проблем взаємодії туризму і культури, туризму і культурного різноманіття, туризму і міжкультурного діалогу.Під «культурною спадщиною» розуміються: · памятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки; Обєкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, повязані з ними рухомі предмети, а також території чи водні обєкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною обєкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Нерухомий обєкт культурної спадщини - обєкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності. Рухомі предмети, повязані з нерухомими обєктами культурної спадщини - елементи, групи елементів обєкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності обєкта. Після занесення обєкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих памяток України, він отримує статус памятки культурної спадщини.Поєднання обєктів матеріальної та духовної культури (штучні споруди, що несуть у собі певний стиль, смаки людей, і самі люди з їх звичаями, костюмами, мовою). Частиною К. к. є й природа, оскільки в ній, в сприйнятті її різними групами людей віддзеркалюється характерна для певної країни, регіону, спільноти система культурних цінностей.Серед них найбільше значення мають історико-культурні памятки часів держави «Київська Русь» (ІХ-ХІІ ст.) і періоду національно-визвольної боротьби українського народу в XVII в., архітектурні памятки (оборонні, культові, цивільні) різних епох і стилів; музеї, де зібрані коштовні колекції творів мистецтв; місця, повязані з життям і творчістю видатних діячів історії, науки й культури; меморіальні комплекси та ін.
План
Зміст
Вступ
1. Загальне поняття про науковий туризм, його особливості та види
2. Феномен та види культурного туризму в Україні та світі
3. Поняття про обєкти культурної і наукової спадщини
4. Оцінка культурних комплексів та перспективи їх розвитку