Державне управління розвитком аграрної сфери з позицій інституціональної теорії. Причини невиконання обсягу функцій АПК з виробництва основних видів продукції. Удосконалення методологічного забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом.
Аннотация к работе
За таких умов виникає обєктивна необхідність обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом для гарантування продовольчої безпеки держави, виведення його на конкурентоспроможний рівень як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На актуальність проблеми наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом вказують численні теоретичні дослідження та узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема: праці А.І. Незважаючи на різноплановість підходів до висвітлення цієї тематики у наукових виданнях, недостатньо вивченими залишаються проблеми розроблення складових наукової державної аграрної політики, визначення структури наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, розроблення заходів з удосконалення концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні, визначення напрямів правового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, удосконалення системи державної підтримки агропромислового виробництва, розроблення принципово нової наукової концепції управління агропромисловим виробництвом, що враховує нову роль держави як субєкта управління. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблення теоретико-методологічних засад щодо наукового забезпечення системи державного управління агропромисловим виробництвом, які базуються на підвищенні ролі науки у вирішенні проблем агропромислового виробництва, розвиток інформаційного забезпечення та удосконалення механізмів державного управління розвитком агропромислового виробництва суттєво доповнять правові, економічні та організаційні засади державного управління економікою України, покращать форми стимулювання державою ринкових процесів, спрямованих на підтримку розвитку вітчизняної аграрної сфери. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому що: вперше: - розроблено теоретико-методологічні засади наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом шляхом систематизації таких його складових, як: розвиток і вдосконалення відносин власності на землю; розвиток і вдосконалення організаційних форм господарювання; вдосконалення системи економічних взаємовідносин між підприємствами і сферами АПК на базі прогресивних технологій і моделювання кооперативних систем; формування науково-виробничих інтегрованих систем; розробка програм соціального захисту сільського населення, підвищення рівня екологічності виробничих процесів у АПК та його продуктах, підвищення інвестиційної активності підприємств і галузей АПК шляхом раціонального використання інвестицій та створення агропромислово-фінансових груп; реформування системи управління агропромисловим виробництвом; наукове обґрунтування ролі держави в процесі регулювання аграрної економіки та створення ринкової інфраструктури і ринкового середовища, сприятливого для забезпечення рівних умов розвитку агропромислового виробництва всіх форм власності й у всіх його організаційних формах; наукове обґрунтування низки основоположних законодавчих актів з регулювання розвитку АПК, які б сприяли його ефективному функціонуванню;У першому розділі - «Наукові засади державного управління агропромисловим виробництвом» - встановлено, що стосовно сьогоднішнього перехідного стану вітчизняної аграрної економіки державне управління являє собою спосіб мобілізації ресурсів для виводу її з кризи, органічне поєднання прогнозування, стратегічного індикативного планування і заходів державного впливу на різні сфери АПК і соціально-економічні процеси в сільському господарстві. Динаміка структури агропромислового виробництва свідчить, що державне управління агропромисловим виробництвом є дієвим засобом його розвитку, але такий вплив залишається недостатньо ефективним та потребує удосконалення (табл. На основі дослідження практики державного регулювання агропромислового виробництва в США та країнах ЄС нами запропоновано напрями, за якими необхідно будувати систему державного управління розвитком агропромислового виробництва в Україні, серед яких: надання державної фінансово-кредитної допомоги товаровиробникам за допомогою особливих пільгових умов кредитування, оподаткування, бюджетного фінансування; посилення контролю за обсягами виробництва, якістю продукції, станом природних ресурсів; необхідність покладання функцій регулювання і контролю в системі державного управління агропромисловим виробництвом виключно на Міністерство аграрної політики України; домінування ролі в комплексі заходів державного управління ціни, за допомогою якої державні органи повинні стимулювати зростання ефективності агропромислового виробництва, впливати на доходи товаровиробників. В рослинництві до них зараховані: інфляція і посилення диспаритету цін в товарному обсязі; монополізм підприємств третьої сфери АПК; відсутність державної підтримки галузі; труднощі з реалізацією продукції; в процес