Основні форми раціонального мислення. Ідея в науковому пізнанні. Осягнення в мисленні явищ об"єктивної дійсності. Пізнавальні установки, які регулюють процес відображення об’єкта в різних формах наукового знання. Зміна типів наукової раціональності.
Аннотация к работе
Проблема - це субєктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні; вона є одночасно засобом і методом пошуку нових знань. Концепція - це форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять. Вчений тут, як правило, має справу з уже сформульованими теоретичними проблемами, йому належить критично вивчити раніше запропоновані рішення, емпірично перевірити визнані наукою закони, теорії, гіпотези. Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання розрізняються також і тим, з якого боку вони досліджують обєкт, яким чином одержано основний зміст знання, що є логічною формою його вираження, науковою та практичною значимістю одержаного знання. Критерії відмінностей наукового пізнання: 1) основне завдання наукового пізнання - виявлення обєктивних законів дійсності - природних, соціальних, законів самого пізнання, мислення 2) На основі знання законів функціонування і розвитку досліджуваних обєктів наука здійснює передбачення майбутнього з метою подальшого практичного освоєння дійсності.