Особливості системи підготовки військово-медичних фахівців у зарубіжних країнах. Концептуальні підходи щодо моделі системи військово-медичної освіти в Україні та принципи її побудови. Динаміка і захворюваність слухачів та військовослужбовців (офіцерів).
Аннотация к работе
Однак окремі фрагменти цієї складної різноаспектної проблеми, будучи безсумнівно грунтовними за змістом, не є достатніми для створення системи військово-медичної освіти в державі, оскільки її розбудова в нових умовах суспільно-політичного і економічного устрою потребує в якості обовязкової передумови наукового конструювання концептуально-імітаційної моделі військово-медичної освіти, яка кореспондувалась би з відповідними положеннями сучасної військової доктрини та не мала неузгоджених протиріч соціального, медичного, економічного і психологічного порядку в часових термінах функціонально-структурного впровадження, навіть на етапі керованого організаційного експерименту. Реалізація в наведених площинах не вирішених в методологічному та методичному аспектах підходах гіпотетичних положень сприяла б виконанню завдань щодо направленого програмно-цільового формування системи підготовки, підбору і розстановки кадрів, формуванню дієздатних і потужних організаційних структур, здійсненню намірів, які б посилювали якісні зрушення у кваліфікаційній структурі кадрового потенціалу, сприяли удосконаленню наукової організації праці, втіленню сучасних досягнень науки, забезпечували соціальний розвиток колективів і упорядкування єдності військово-професійного та морально-психологічного виховання. Відсутність в Україні системи військово-медичної освіти та необхідність в цих умовах наукового обґрунтування її концепції у відповідності до вимог національної Військової доктрини щодо ролі і місця військово-медичної служби обумовили актуальність даного дослідження, визначили його мету і завдання. Дисертація виконана згідно з Програмою фундаментальних і наукових робіт Міністерства оборони (МО) України та Державною програмою реформування та розвитку Збройних Сил (ЗС) України в рамках науково-дослідних робіт, що виконувалися в Українській військово-медичній академії (УВМА), фрагментом яких вона є: шифр “Система 1”, номер держреєстрації - 0197U004407; шифр “Концепція”, номер держреєстрації - 0197U004408; шифр “Методика”, номер держреєстрації - 0197U004409; шифр “Спеціалізація”, номер держреєстрації - 0197U004410; шифр “Підручник”, номер держреєстрації - 0199U000789; шифр “Контест”, номер держреєстрації - 0199U000790. Накази і директиви: Міністерства оборони України від 25.07.92№ 133 “Про реформування системи військової освіти в Україні”; начальника Головного штабу ЗС України від 15.06.93 № ДГШ-104 “Про введення в дію Правил прийому на Військово-медичне відділення при Українському державному медичному університеті”; МО України і МОЗ України від 29.12.93 № 305/254 “Про створення Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті та Київському державному інституті удосконалення лікарів”; МО України і МОЗ України від 15.12.95 № 233/332 “Про створення кафедр екстремальної та військової медицини”; МО України і МОЗ України від 18.12.95 № 331/236 “Про створення Української військово-медичної академії”; МО України від 23.02.96 № Д 185/078 “Про створення Української військово-медичної академії”; МО України і МОЗ України від 18.07.96 № 215/202 “Про введення в дію Положення, Учбової програми, Типового штатного розкладу кафедр екстремальної і військової медицини та організацію їх роботи”; від 08.12.97 № 346/450 “Про цільову підготовку лікарів та помічників лікарів для Збройних Сил України у вищих медичних навчальних закладах”; МО України, МОН України і МОЗ України від 2002 р.Аналіз світового досвіду та відповідних інформаційних відомостей свідчить про очевидну взаємозалежність між підготовкою та професійним формуванням військово-медичних кадрів і вагомими обставинами соціального, медичного, економічного та психологічного порядку, зокрема конкретними завданнями і чисельністю Збройних Сил, традиціями підготовки військових і медичних кадрів у кожній державі. Саме в цій площині розглядаються стан військово-медичної освіти в Україні і зарубіжних країнах, виявляється невирішеність питань, характерних також для нашої держави, зясовуються можливі шляхи використання зарубіжного досвіду для створення й удосконалення власної системи військово-медичної освіти. Суттєвими завданнями цього періоду були опрацювання принципів функціонування Академії в існуючій специфічній її структурі та подальший пошук шляхів удосконалення всієї системи військово-медичної освіти і науки в державі. На сучасному етапі формування системи військово-медичної освіти і науки найбільш актуальними питаннями залишаються вибір оптимальних варіантів управління навчальною і науково-технічною діяльністю у медичній службі ЗС України та найбільш доцільних схем організаційно-функціональної структури національної системи військово-медичної освіти і науки. На останньому етапі формування системи військово-медичної науки вибір оптимального варіанту управління науковою і науково-технічною діяльністю у медичній службі Збройних Сил України та найбільш доцільної схеми функціональної структури науково-організаційної і науково-дослідної підсистеми національної системи військово