Активність патологічного процесу у фіброзній бляшці статевого члена у пацієнтів з клінічною стабілізацією хвороби. Проведення аналізу результатів впливу графтингу білкової оболонки СЧ аутошкірою на еректильну функцію та девіацію статевого члена.
Аннотация к работе
Незважаючи на те, що фібропластична індурація статевого члена (СЧ) була вперше згадана ще у XVIII сторіччі Francois Gigot de la Peyronie, який в 1743 році описав трьох пацієнтів із чіткоподібною рубцевою тканиною, що спричинила викривлення СЧ, до теперішнього часу етіологія та патогенез цього захворювання не визначені остаточно. Покращити результати лікування пацієнтів із хворобою Пейроні за допомогою наукового обґрунтування та розробки диференційованого підходу до вибору раціонального методу лікування, на основі визначення особливостей кровотоку, морфологічних змін та ступеня кальцифікації фіброзної бляшки в статевому члені. Вперше визначено вплив ступеню кальцифікації фіброзної бляшки білкової оболонки СЧ на кут його викривлення та стан кавернозної гемодинаміки. Із 97 пацієнтів, що звернулись в клініку 76,3% пацієнтів отримували лікування з приводу ХП на попередньому етапі в інших медичних установах, та у звязку з неефективністю консервативної терапії, були направлені в клініку. При морфологічному дослідженні всі спостереження, відібрані для гістологічного дослідження, були розділені нами на 2 групи: перша група - 13 пацієнтів, в яких структура фіброзних бляшок при поляризаційно-оптичному дослідженні характеризувалася наявністю яскравого подвійного променезаломлення дрібних, тонких, хаотично розташованих, ніби фрагментованих колагенових волокон; друга група - 17 хворих, в яких структура фіброзних бляшок при поляризаційно-оптичному дослідженні характеризувалася наявністю слабкого подвійного променезаломлення могутніх, широких, компактно або пухко розташованих колагенових волокон.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукової задачі - покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів із ХП шляхом патогенетично обґрунтованих показань та протипоказань до нього, основу яких складає запропонований індекс кальцифікації фіброзної бляшки та критерії морфологічної стабілізації запального процесу в ній. Запропоновано алгоритм вибору методу лікування ХП, основу якого складає виявлена залежність між ефективністю лікування та морфологічними змінами і ступенем кальцифікації фіброзної бляшки. Встановлено, що при висіканні фіброзної бляшки з графтингом білкової оболонки аутошкірою у пацієнтів із ХП частота виникнення еректильної дисфункції в післяопераційному періоді становить - 3,3%, частота рецидиву захворювання - 10,0% на протязі наступних двох років. При виборі методу лікування у пацієнтів із ХП, необхідно враховувати кут викривлення СЧ, стан кавернозної гемодинаміки, ступінь кальцифікації фіброзної бляшки та активність запального процесу в ній. Якщо при морфологічному дослідженні біоптата фіброзної бляшки, відмічається яскраве променезаломлення, то такому пацієнту рекомендується продовжити консервативну терапію до повної морфологічної стабілізації захворювання.