Розгляд моделей національної безпеки. Розробка засад економічної охорони підприємств, адекватних сучасним реаліям. Аналіз господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Аннотация к работе
НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА О.М. ЛЯШЕНКО 1. Безпека як загальнонаукова категорія Питання безпеки турбували людство споконвічно. Велике значення для розуміння сутності поняття «безпека» має його тлумачення, яке в різних мовах містить широкий спектр значень. Можна припустити, що широковідомий афоризм «хто володіє інформацією, той володіє світом» бере свій початок саме з такого тлумачення безпеки. Матеріали вільної електронної енциклопедії Вікипедії дають такі трактування: «безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, організації, підприємства від потенційно і реально існуючих загроз або відсутність таких загроз», «безпека - це такий стан складної системи, коли дія зовнішніх і внутрішніх чинників не призводить до погіршення чи неможливості її функціонування і розвитку» [336]. На рівні буденної свідомості поняття «безпека» визначається як відсутність небезпеки, стан, при якому будь-кому або будь- чому не загрожує небезпека, є захист від загроз. Так, в [187] під безпекою пропонується розуміти міру захищеності середовища існування, честі, гідності, цінностей особистості, соціальних груп, держави, суспільства, цивілізації в цілому. Безпрецедентні трансформації світу, що відбуваються останнім часом, спричинили докорінну зміну уявлень про безпеку, водночас ставши поштовхом до радикального переосмислення місця безпеки як в ієрархії потреб та інтересів людини, так і господарюючих суб’єктів, регіонів, держав та світу в цілому. Перші спроби виокремлення науки про безпеку спричинені появою нових умов життєдіяльності, що формувалися в Європі, зафіксовані в наукових публікаціях, починаючи з 1989 р. [130, с. Слід зазначити, що поява таких наукових праць є адекватною реакцією наукової спільноти на світові процеси і явища, пов’язані із загрозами тероризму. Сумнозвісним і, водночас, уже хрестоматійним прикладом реалізації загрози такого типу став терористичний акт, здійснений 11 вересня 2001 р. у США. Понад 80 % жертв припадають на п’ять країн: Ірак, Афганістан, Пакистан, Нігерію і Сирію. Ще 75 країнам світу вдалося уникнути таких подій Україна у рейтингу країн, найбільш постраждалих від тероризму, знаходиться на 51 місці серед 162 країн. Як зазначає А. Уолферс, об’єктивно безпека означає відсутність загрози основним цінностям людини, а суб’єктивно полягає у відсутності її острахів з приводу того, що цим цінностям справді щось загрожує. Цінності тут мають дуальний характер, виступаючи, з одного боку, підґрунтям забезпечення безпеки особи, а з іншого боку, вони є детермінантою безпеки, оскільки цінність безпеки перевершує значущість і важливість інших цінностей. Деталізуємо статус безпеки як загальнонаукової категорії. За Г. О. Мінаєвим, категорія безпеки використовується як джерело гносеології та інструмент пізнання стану діяльності цілісного організму. Інакше кажучи, будь-яку систему слід розглядати з позиції чинників, під впливом яких відбувається реалізація функції безпеки [186]. На думку С. Ф. Марової, найбільш коректним є категоріальне розуміння безпеки як стану об’єкта захисту, при якому дія на нього всіх потоків речовини, енергії й інформації не перевищує максимально допустимих значень [179, с. Як вважав М. Планк [218, с. Контури об’єму поняття «безпека», відбиті у різних сферах діяльності, показано на рис. 1.2. Рис. 1.2. Фундаментальними є дослідження філософії безпеки М. М. Рибалкіна [237], в яких зазначається, що феномен безпеки (як і небезпеки) має подвійну природу. До речі, щодо суб’єктного визначення деяких причин гальмування розвитку філософських засад безпеки: до середини 80-х років ХХ століття у вітчизняній науці традиційно розглядалася проблема захисту завоювань соціалізму, в якій домінував, як правило, військовий аспект, через що будь-які «філософські роздуми» на тему безпеки вважалися «недоцільними». Тому сьогодні, в епоху інформаційної постіндустріальної економіки (яка докорінно відрізняється від індустріальної економіки) та за часів економіки знань, нагальною потребою є перехід на новий методологічний щабель - управління безпекою. Сучасний стан методологічних засад забезпечення ієрархії економічної безпеки не є досконалим, але накопичення знань, поява офіційних документів та методик щодо оцінки рівня економічної безпеки, наприклад [185], свідчать про надзвичайно високу актуальність та затребуваність розвитку як галузі знань, так і прикладних аспектів забезпечення економічної безпеки. Відомий російський письменник та історик М. М. Карамзін вважав особисту безпеку головною метою суспільного життя [119]. Висновок про хиткість ієрархії системотворчих видів безпеки ілюструє й еклектичність її теоретичного підґрунтя, хронологія формування якого в узагальненому виді є такою: • 40-50-ті роки Хх століття - теорія класичного реалізму14 є підґрунтям парадигми національної безпеки, поява терміну «національні інтереси”, погляд на забезпечення безпеки держави шляхом захисту її національних інтересів; • 60-ті роки ХХ століття - теорія плюралізму є підґрунтям парадиг