Аналіз історичних періодів розвитку людського пізнання та встановлення змісту понять "наукове "і "позанаукове" знання. Побудова алгоритму надійного метода дізнання, який би виключав оману. Протиставлення науки та традиційних форм освоєння світу.
Аннотация к работе
Формування інформаційного суспільства, зростання ролі науки та науково-технічного прогресу в житті сучасної людини з необхідністю породжує підвищений інтерес філософії до сутності та структури знання як такого, шляхів та методів, якими воно досягається. Авторами провідних концепцій філософії науки пропонувались різні критерії демаркації науки та ненауки. Широке обговорення проблеми демаркації у філософії першої половини ХХ ст. виявило той факт, що межа між наукою та не-наукою є досить умовною та історично мінливою. Невипадково науку ХХ ст. називають "посткласичною"і протиставляють "класичній" науці ХУІ - ХІХ століть. Субєктність знання визначається специфікою людської взаємодії зі світом, парадигмальними установками науково-теоретичного знання на даному етапі розвитку науки тощо.Таким чином, особливості посткласичної науки такі, що викликають необхідність діалогу між науковим та позанауковими способами осягнення світу, наближення та інтеграції знань, що виробляються природничими та гуманітарними науками.