Місце І.В. Лучицького в історичній науці. Напрями науково-дослідницької та педагогічної діяльності І.В. Лучицького: проблематика та ступінь розробки досліджуваних питань. Внесок науковця у проблематику досліджень "російсько-української історичної школи".
Аннотация к работе
Серед історичних постатей минулого особливу увагу заслуговують особистості, діяльність яких не так давно замовчувалася або перебувала поза межами наукового інтересу дослідників. Тому тепер, після проголошення незалежності України, коли відбувається закономірний процес переоцінки цінностей, ми маємо можливість повернути собі майже забуті імена вчених, громадських та політичних діячів, які вивчали історичне минуле. Серед маловідомих і напівзабутих діячів минулого можна поставити й імя Івана Васильовича Лучицького, відомого історика, одного із засновників "російсько-української історичної школи", депутата Державної думи третього скликання, активного діяча партії кадетів, редактора газет "Киевские отклики" та "Свобода и право". Лучицького, висвітлити пріоритетні напрями його діяльності, оцінити місце і роль вченого в українській та зарубіжній історіографії. Лучицького, проаналізувати процес становлення та трансформацію його наукових інтересів і теоретико-методологічної бази досліджень на різних етапах його діяльності;Перші розробки в напрямку дослідження наукової діяльності історика були здійснені в 1874 р. Ткаченка, який підкреслив заслуги історика в розшуку, вивченні та виданні матеріалів Румянцевського опису, і значення виданих ним матеріалів Опису для вивчення соціально-економічного розвитку України ІІ пол. Тарлє вийшла колективна праця Інституту історії АН СРСР, де в ґрунтовному історіографічному огляді було охарактеризовано внесок "російсько-української історичної школи" в розробку аграрного питання у Франції напередодні революції кінця XVIII ст. ХХ ст. і до теперішнього часу в українській та зарубіжній історіографії спостерігається інтерес до наукової та громадсько-політичної діяльності І.В. Лучицького. За проблемним підходом праці історика можна поділити на: дослідження з історії релігійних війн у Франції XVI ст., з історії соціально-економічного розвитку України другої половини XVII-XVIII ст. та з історії аграрних відносин у Франції напередодні та під час Французької революції кінця XVIII ст.