Соціально-психологічний портрет наукової інтелігенції кінця ХІХ-1920 р., їх вплив на методи і форми боротьби за впровадження української мови. Роль науково-педагогічної діяльності вчених у популяризації мови, політичному, культурно-просвітницькому русі.
Аннотация к работе
Мова і державність є основними ознаками сучасних націй, саме тому вживання української мови належить до ключових проблем національної державної екзистенції і з цим фактором повязаний подальший розвиток українського народу та державності. За період незалежності було здобуто певних досягнень: прийнято прогресивні законодавчі акти, що регулюють мовну ситуацію в країні, найбільш важливі з яких Закон «Про мови» і відповідні статті Конституції України. Деякі політичні сили ставлять під сумнів державний статус української мови, закликають надати спеціальний статус російській, а певні місцеві ради приймали рішення про надання останній статусу «регіональної». Дисертаційне дослідження виконано за індивідуальним планом в контексті наукової проблеми «Актуальні питання соціально-економічного, політичного і культурного розвитку Нижнього Подніпровя та Побужжя» (номер державної реєстрації в УКРІНТЕІ 0106U010468), якою займається кафедра міжнародних відносин та історії (нині кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики) Миколаївського державного гуманітарного університету імені Петра Могили. Обєктом дослідження виступає громадсько-політичний рух в Україні в кінці ХІХ ст.-1920 р.У цей час вийшло кілька узагальнюючих праць з історії освіти України: але освітня політика до встановлення радянської влади оцінювалась негативно, якщо взагалі згадувалася. Архівні документи ЦДІАКУ України, зокрема листування про негласний нагляд за товариствами підросійської України та їх членами, відомості та рекомендації щодо закриття організацій характеризують участь науковців у національному русі в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. до 1917 р. Українізацію освіти та державних установ в 1917-1920 рр. висвітлює діловодна документація, яка здебільшого зберігається у зазначених вище фондах ЦДАВОВУ. Важливим джерелом для вивчення діяльності інтелігенції щодо запровадження української мови стали матеріали, вміщені в періодичних виданнях 1900-1916 рр.: газетах «Рада», «Рідний край», «Гасло», журналах «Літературно-Науковий Вісник», «Україна», «Киевская Старина», «Світло», «Збірник Херсонського земства» та ін. З преси 1917-1920 рр. дисертант використав «Вісті з Української Центральної Ради», «Вісник Української Народної Республіки», «Державний вісник», «Україну» та ін. У другому розділі - «Наукова інтелігенція України в популяризації української мови в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.» - було складено соціально-психологічний портрет наукової інтелігенції досліджуваного періоду, зясовано місце і роль цієї групи у культурно-просвітницькому русі та проаналізовано її науково-педагогічну діяльність, розроблено періодизацію процесу боротьби за освіту та діловодство рідною мовою; встановлено результати популяризації українською мовою на різних етапах.