Аналіз наукових засад розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці і позицій їх значущості для сучасної науки та освітньої практики. Можливості актуалізації історичного досвіду в умовах реформування сучасного освітнього процесу.
Аннотация к работе
ХХ ст. до середини 80-х рр. ХХ ст. проблема розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів і відповідного творчого потенціалу особистості на певних етапах розвитку суспільства з огляду на соціально-політичні та економічні особливості цих етапів набувала історично важливого та ключового значення. Педагогічні явища, що отримали свій розвиток у силу історичних, соціальних та політичних причин у певних межах історико-культурних і наукових відносин, які збагачували й поглиблювали наукові розвідки відповідними здобутками та цінностями, становлять той освітньо-культурний і науковий простір, у якому відбувалися пошуки наукових засад розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів. Проте, наукові засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці предметом спеціального узагальнюючого дослідження не були, і тому ця проблема залишається маловивченою. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: “Наукові засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці (20-ті-середина 80-х років ХХ століття)”. Мета дослідження - виявити та проаналізувати наукові засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці 20-х - середині 80-х років ХХ ст. з позиції їх значущості для сучасної педагогічної науки та освітньої практики.Аналіз науково-педагогічної літератури й тенденцій розвитку дидактичної думки дозволив до історичних, соціально-економічних та педагогічних витоків і передумов зародження й становлення проблеми розвитку наукових засад творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці (20-ті-середина 80-х років ХХ ст.) віднести наступне: традиції виховання та навчання творчої особистості в античній педагогічній культурі, гуманістичні ідеї епохи Відродження та доби Просвітництва, зорієнтовані на розвиток самостійного мислення, творчості й активності особистості; Спираючись на досягнення своїх зарубіжних попередників і сучасників, вітчизняна дидактична думка другої половини ХІХ-початку ХХ ст. розвинула та збагатила ідею розвитку пізнавальної діяльності учнів і перш за все ідею навчання учнів методів пізнавальної діяльності на репродуктивному рівні - засобів і прийомів осмисленого сприйняття, запамятовування й застосування на практиці; значно розширила зміст засобів та прийомів, сферу їх використання (С. Спільним для всіх позицій було прагнення наблизити характер пізнавальної діяльності учнів до методів наукового пізнання, забезпечити їх активність у навчальному процесі (механізм і метод пізнання). У дослідженні стану та рівня розвязання проблеми розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у період 20-х-початок 30-х років ХХ ст. було виявлено кілька суттєвих особливостей. В освітній практиці народжувалися, а теоретиками осмислювалися методи й ті організаційні форми навчання, у яких у процесі спілкування виникав обопільний інтерес, взаємодія, взаємозбагачення і створювалися більш сприятливі умови для розвитку творчої пізнавальної діяльності: комплексна система, дослідницькі методи, Дальтон-план, метод проектів (Б.У дисертації наведено нове вирішення проблеми наукових засад розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у вітчизняній педагогіці (20-ті-середина 80-х років ХХ століття), що виявляється у визначенні методологічних підходів, витоків та передумов зародження та становлення проблеми творчої пізнавальної діяльності учнів у зазначений період, розкритті генезису її розвитку, обґрунтуванні можливостей актуалізації історичного досвіду в умовах сучасного освітнього простору. Специфіка цього відрізку часу найбільш повно висвітлювала, з одного боку, особливості та логіку розвитку в суспільстві подій політичного, економічного та соціального характеру, з іншого - внутрішню логіку розвитку самої педагогічної науки та її складової - проблеми наукових засад розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів. Перший період (20-ті-перша половина 50-х років ХХ ст.) характеризується активним сплеском інтересу до обговорюваної проблеми (20-ті-початок 30-х років) та різким його падінням у наступні 30-ті й до початку 50-х років. Другий період (друга половина 50-х-середина 80-х років ХХ ст.) характеризується повторним сплеском інтересу до обраної проблеми (друга половина 50-х - перша половина 60-х років), її подальшим розвитком у межах репродуктивного пізнання (друга половина 60-х-перша половина 70-х років) і, нарешті, створенням цілісної системи наукових засад розвитку творчої пізнавальної діяльності у взаємозвязку з репродуктивною (друга половина 70-х-середина 80-х років). Ці кроки стали логічним продовженням розробки тих поглядів учених на обрану проблему, які були накопичені в попередній відрізок часу (західноєвропейська педагогічна думка нової доби та вітчизняна педагогічна думка другої половини ХІХ-початку ХХ ст.) і які розкривали сутність сократівського методу навчання, методів активізації мислительної діяльності, методів чуттєвого, раціонального й логічного пізнання, що використовувались у межах репродуктивного навчання (Я.