Уточнення економічної сутності планування і прогнозування в аграрній сфері виробництва в умовах ринкової економіки. Розроблення пропозицій з удосконалення наукового інструментарію планування і прогнозування у рослинницьких галузях стосовно до умов ринку.
Аннотация к работе
Актуальність теми визначається розвитком у сільському господарстві України ринкових виробничих відносин, зміною форм власності і форм господарювання, необхідністю розробки методологічних та методичних принципів планування та прогнозування за нових умов, потребами обгрунтування інформаційної бази для здійснення диференційованих підходів до розвязання даної проблеми. В умовах командно-адміністративної системи цей метод особливе поширення знайшов для встановлення кількісних характеристик розвитку галузей сільського господарства в крупнорегіональному розрізі при недостатній увазі мікроекономічним явищам і процесам. Але останні є обовязковою умовою з переходом до економічно самостійних форм господарювання, адже саме на мікрорівні формуються показники ефективності виробництва, тому планування і прогнозування діяльності аграрних підприємств потребує особливої уваги і вимагає найретельнішого здійснення. Особливістю даного методичного підходу є те, що він допускає зображення причинно-наслідкових взаємозвязків у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат” через сталі усереднені нормативи. Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні автором системного підходу до вивчення економічних явищ в аграрній сфері та обгрунтуванні методологічних і методичних принципів планування і прогнозування у землеробстві в ринкових умовах господарювання, опрацюванні принципово нового інформаційного забезпечення та необхідного наукового інструментарію для нього.У першому розділі “Теоретичні основи планування і прогнозування галузей рослинництва” проаналізовано теоретичні і організаційні основи планування і прогнозування, як кількісне відображення причинно-наслідкових взаємозвязків у системі “ресурси - кінцевий результат”. В звязку з цим критерієм інтенсифікації землеробства є економія суспільно необхідної праці, що супроводжується підвищенням родючості грунту і виробництва продукції. Їх розподіл повинен здійснюватись в такий спосіб, щоб забезпечувати в першу чергу сільськогосподарське виробництво найбільш активними виробничими ресурсами, тобто ресурсами першого класу з виконанням відповідних пропорцій з ресурсами другого класу. Неоднакова економічна природа окремих аграрних виробничих ресурсів, різнохарактерність їх дії на кінцевий результат обєктивно формують специфіку причинно-наслідкових взаємозвязків у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат” та вимагають диференціації вибору наукового апарату їх кількісного виміру. У другому розділі “Сучасні методологічні та методичні підходи до розвязання проблеми планування та прогнозування в землеробстві” проаналізовано сучасні методологічні та методичні підходи до розвязання проблеми планування та прогнозування в землеробстві, особливості залежностей у системі “матеріальні ресурси - кінцевий результат” за нормативним методом; наводяться результати досліджень по конкретних господарствах, які свідчать про недосконалість планування за нормативним методом; аналізуються виявлені кількісні закономірності впливу різних факторів на кінцевий результат виробництва рослинницької продукції.Планування і прогнозування аграрного виробництва являє собою відображення причинно-наслідкових взаємозвязків в системі “виробничі ресурси - результат”. Матеріальні виробничі ресурси за допомогою обєктів прикладання праці і коштів прямо перетворюються у сільськогосподарську продукцію. Нематеріальні виробничі ресурси створюють оптимальні умови для високоефективної переробки рослинними обєктами в кінцевий продукт ресурсів першого класу. На відміну від матеріальних нематеріальні виробничі ресурси шляхом створення відповідних умов можуть взаємозамінюватись. Закономірності у системі “нематеріальні виробничі ресурси - результат” мають лінійний характер.