Загальна характеристика мовознавчої спадщини І. Панькевича. Аналіз документів листування і ділових зв’язків науковця з тогочасними вченими, ознаки його впливу на інших лінгвістів. Наукові здобутки І. Панькевича у зв’язку з поступом лінгвістичної думки.
Аннотация к работе
В умовах радянської дійсності багато що з досягнень українських лінгвістів замовчувалося, на ґрунті необєктивних вульгарно-соціологічних оцінок засуджувалося, тож не випадково на сучасному етапі, коли ідеологічні барєри в незалежній Україні впали, помітна увага приділяється належному поцінуванню спадщини діячів, імена яких повернуті із тривалого забуття і які більше не несуть на собі печать небажаних, чимось незручних чи навіть ворожих українському народові. З-поміж праць, присвячених аналізу й популяризації здобутків українських лінгвістів, поверненню в обіг плідних ідей, варто виокремити видання з увагою до спадщини О. Панькевича, публікували статті про нього, активно сприяли іншим науковцям у дослідженні наукової спадщини І. Панькевича. Панькевича і зясування впливу цих результатів на дальший прогрес українського мовознавства; 3) уведення в науковий обіг нових, раніше не відомих чи маловідомих фактів (передусім архівних), на підставі яких можна б скласти обєктивну картину, щo означає для українського мовознавства друкована й рукописна спадщина І. Панькевича. Панькевича в україністичних дослідженнях; представити документи листування і показати ділові звязки науковця з іншими тогочасними вченими, виявити ознаки його впливу на інших лінгвістів; доповнити важливими новими фактами портрет І.У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено предмет, мету й основні завдання роботи, вказані джерела, методи дослідження, наукова новизна, теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження. Панькевича як предмет наукового інтересу») присвячено оглядовій характеристиці праць про І. Панькевича і досліджень, у яких важливе місце займають покликання на мовознавчий доробок ученого. Панькевича» стисло повідомляються основні факти біографії вченого. Панькевича про Угорську Русь справила гарне враження на В.Панькевича, які своїми працями подавали приклад, у якому напрямку мають вестися дослідження української мови на всіх теренах її поширення. Панькевичу, який діяв у відповідності з висновками Чеської академії наук про характер мови підкарпатських русинів (закарпатських українців) і обсягом наданих йому урядом повноважень. Панькевичу довелося витримати натиск прихильників російської мовно-культурної орієнтації і симпатиків мовної окремішності русинів. Маючи намір досліджувати волинські говори, але, не отримавши на це дозволу від німецької влади, науковець спочатку зайнявся вивченням фонетики говірок району Золочева, а згодом, із 1922 р., розпочав збирати діалектний матеріал у селах Закарпаття та Східної Словаччини. Панькевича з успіхом був використаний українськими діалектологами у повоєнний період, а лінгвогеографічні спостереження і висновки вченого стали підґрунтям для майбутніх лінгвістичних атласів Й.У статтях «Справа нашоh правописи», «Етимологічний правопис на Підкарпатті», «Взірці літературної мови й правопису Підкарпаття» вчений подав важливі відомості з історії правописної практики на Закарпатті, обґрунтовуючи наміри сприяти культурно-освітньому розвитку свого народу й утвердженню української літературної мови у Підкарпатській Русі. Врахувавши ряд зауважень і рекомендацій, прагнучи, нехай і в далекій від бажаного формі, закріпити українську мову у шкільному навчальному процесі, учений переробив підручник, замінивши в багатьох випадках фонетичний правопис так званим етимологічним, проте залишив як основу живу розмовну мову. Панькевич розумів, що наука розвивається разом із суспільством, що його підручник із часом буде замінено іншими, досконалішими, але ясно усвідомлював і те, що цей підручник й із перехідним анахронічним правописом виконає важливу місію в школах краю. Панькевича» повідомляються маловідомі факти, як сприяв учений успішному функціонуванню української мови у Східній Словаччині, і зясовується, що «Короткі правила українського правопису для вжитку Пряшівщини», які вийшли друком без зазначення імені автора, склав І. Панькевич. Маючи на меті вмістити в енциклопедії матеріали про Закарпаття як територію, на якій живуть українці і мають розвинену самобутню культуру та відомих цілому світу наукових і культурних діячів, редакція УЗЕ запросила до співпраці І. Панькевича.