Основні етапи аграрної політики на Півдні України. Приватизація землі українським селянством до початку агресивної війни з СРСР. Курс на створення воєнних поселень німецьких колоністів. Створення під німецьким керівництвом державних господарств.
Аннотация к работе
”Новий рейх”, на його думку, - мав повернутися на шлях орденських лицарів, щоб німецьким мечем здобути землю, на якій німецький плуг зміг би забезпечити німців хлібом насущним” [8, 22]. “Таке селище буде включати від 30 до 40 господарств, - розмірковував рейхсфюрер 16 липня 1942 р. в бесіді зі своїм особистим лікарем Феліксом Керстеном, - Кожний селянин отримає до 300 акрів землі, в залежності від якості ґрунту. Кожне селище з 40 господарствами, селянами та їх синами, своєю бойовою силою відповідатиме роті, а ротний командир буде жити в присадибному домі. На першому етапі аграрної політики в умовах “бліцкрігу”, захопивши в короткий час значні території України, оголосивши всю землю власністю рейху і взявши курс на створення воєнних поселень німецьких колоністів, гітлерівці вважали доцільним зберігати деякий час велике сільськогосподарське виробництво, яке утворилося в Україні в передвоєнні роки. Тому “жорстокий собака”, як полюбляв називати себе Еріх Кох, всі спроби Розенберга розпочати аграрну реформу в Україні гальмував, розпорядження і директиви свого безпосереднього шефа активно саботував і не виконував, а занепокоєну аграрною реформою Розенберга “нову земельну аристократію” заспокоював словами: “Не турбуйтесь, земелька буде ваша.