Характеристика відмінностей філософського предмету дослідження філософії нації від загальної теорії нації. Аналіз джерел метафізичних протиріч, що сформувались в європейській філософії і обумовили онтологічну суперечність формування теорій нації.
Аннотация к работе
Використовуючи методи класичної науки, що користується саме лінійною “обєктивністю”, соціологія, що виникла як опозиція соціальній філософії, демонструвала свою “науковість” в протилежність “спекулятивній” філософії, запропонувавши модернізаційні теорії. Окрім того, протягом вже століть процеси націєтворення накопичили велику кількість емпіричного матеріалу, що вимагає соціально-філософського узагальнення, яке дозволить вийти за межі фрагментарної дійсності і знайти фундаментальні принципи і основи буття нації, створити ідеальну модель явища і визначити місце людини в ній. Це призвело автора дисертації до прагнення розглянути явище націоналізму як елемент теоретико-філософського дискурсу, що вимагає виділення і відділення загальнофілософської, фундаментально-теоретичної сфери дослідження від суспільно-емпіричних форм прояву нації. Актуальність дослідження полягає в тому, що метафізична основа філософії нації вбирає в себе не тільки проблеми культурологічного, політичного чи економічного, а й релігійного характеру, що обумовлює в епоху глобалізації не зменшення, як передбачає більшість сучасних наукових досліджень, а, навпаки, поглиблення і ускладнення процесів націєтворення. Історія теоретичного дослідження нації пройшла декілька стадій.У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначається ступінь наукової розробки, мета, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та формулюються положення, що виносяться на захист, визначається теоретичне та практичне значення роботи, апробація отриманих результатів, показано структуру й обсяг дисертації. Суперечливість фундаментальних соціально-філософських проблем відображено і на сучасних теоріях походження нації. У другому підрозділі “Історико-теоретичні аспекти становлення націософії як складової вчення про націю” розкриваються термінологічні і теоретичні суперечності національної проблематики в процесі їх історичного зародження і наукового пізнання. Аналізуючи концепцію, яка, як тоді так і сьогодні, набрала популярності (нація лише частина державотворення) автор звертав увагу на “мозаїкову” (Бочковський) методологію, яка не спрощує, а ускладнює процес осмислення нації як унікального, але цілісного явища співжиття та розвитку людства. У третьому підрозділі “Принципи і категоріальний апарат дослідження” зазначаються основні принципи дослідження і поняття, на основі яких автор пропонує сконцентрувати увагу в процесі виділення філософського предмету дослідження нації від комплексу загальної теорії нації.Сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику і загальну структуру роботи. Результат аналізу онтологічних, методологічних та історико-філософських передумов формування філософії нації (націософії) дозволяє розглядати філософський дискурс націоналізму як один із елементів процесу формування сучасної соціально-філософської парадигми. Тому нація може, і на думку автора, повинна розглядатись як фундаментально філософська етико-естетична проблема, як онтологія, а не соціологія почуття, як філософська естетика, яка реалізує етику. На рівні “всезагальності” суспільства нація виконує роль субєктивності, висвітлюючи всю складність негомогенної цілісності людства. Ігнатьєв // Гілея (науковий вісник) : [зб. наук. праць] / гол. ред.