Вивчення феноменів музичного мистецтва з точки зору дії на них національної специфіки рідної мови композитора, виконавця та слухача. Теоретичне обгрунтування національно-вербального підходу до дослідження музичної творчості. Вербальна мова в музиці.
Аннотация к работе
Незважаючи на численність компаративних музично-лінгвістичних розвідок, ідея про вплив національно-специфічного звучання вербальної мови на музичну творчість опинилася на периферії наукових пошуків. Різнобічність музично-мовної взаємодії, гостра потреба в пошуках нових підходів до студіювання проблеми національного в музиці, значення, що його набули в сучасному виконавському мистецтві питання історично й стилістично вірної інтерпретації, неможливої без глибинного розуміння національних стильових відмінностей, зумовлюють актуальність дослідження впливу національно-специфічного звучання вербальної мови на музичну творчість. Сутність національно-вербального підходу полягає в аналізі феноменів музичного мистецтва з погляду впливу на них національної специфіки рідної мови композитора, виконавця і слухача. вивчити історію виникнення та еволюції уявлень про вплив національної вербальної мови на музичну творчість у контексті різних напрямів і концепцій вербально-музичної компаративістики; Застосований у рамках національно-вербального підходу до вивчення феноменів музичного мистецтва, порівняльний аналіз музичних і мовних інтонаційних компонентів різних культур становить основний спеціальний метод дослідження.У розділі 1 «Значення вербально-музичної компаративістики в музичній теорії і практиці» досліджено роль вербальної парадигми музичного мистецтва на різних етапах його розвитку, визначено основні напрями порівняльних студій мови і музики в сучасній науці. Вербальну парадигму, що є проявом внутрішньо властивої музичній естетиці апеляції до позамузичних смислових аналогів, варто розглядати в діалектичній єдності з іншими екстрамузично орієнтованими системами уявлень про музику, серед яких одне з провідних місць належить осягненню музики крізь призму числа. Важливу галузь музично-психологічних студій утворює порівняльне вивчення психічних основ мови і музики, яке розкриває глибинні механізми й сутність не тільки культурологічних, але й психобіологічних чинників вербальної парадигми музичного мистецтва. Для дослідження національного аспекту музично-мовної взаємодії найперспективнішим слід визнати психологічний (а також близький до нього еволюційний) напрям вербально-музичної компаративістики, як такий, що розвязує питання перцепції та продукування мови і музики. У підрозділі 2.2 «Музична естетика Нового часу про вплив рідної мови на національну музику» простежено генезис та еволюцію ідеї про відповідність національного складу музики національним особливостям вербальної мови в музичній естетиці XVIII - XIX ст.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми впливу національно-специфічного звучання вербальної мови на музичну творчість і сприйняття. Вивчення глибинних звязків вербального мовлення і музики (зокрема, їх національного аспекту) варто здійснювати на прикладі інструментальних творів, позбавлених відчутної присутності слова, вголос або подумки вимовленого. Використання національно-вербального підходу до вивчення еволюції музичного формоутворення може стати ще одним перспективним напрямом, що вписується в національний аспект вербально-музичної компаративістики. Проаналізовано особливості впливу національної вербальної мови на музичне мислення й творчість у різних галузях музичного мистецтва, обґрунтовано методи застосування національно-вербального підходу до вивчення феноменів музичного мистецтва. Исследование глубинных связей вербальной речи и музыки (в частности, их национального аспекта) следует вести на примере профессиональной инструментальной музыки, лишенной ощутимого присутствия слова, вслух или мысленно произнесенного, что позволяет выявить неосознанное и непосредственное диахронное влияние национальной специфики речевого опыта на процесс музыкального сочинения, исполнения и восприятия.