Аналіз бачення історії України Т. Шевченко крізь призму княжої та козацької доби. Оцінка ставлення поета до Гетьманщини та діяльності її провідників. Дослідження ідей Т. Шевченко щодо майбутнього української нації та її оптимального державного устрою.
Аннотация к работе
Оцінюється ставлення українського Пророка до Гетьманщини та її провідників, як тих, хто вірно служив Україні, так і тих, хто її зраджував. Дослідження проблеми історіософії Тараса Шевченка перебуває поки що на початковій стадії, й саме тому про неї говорити не тільки можна, а конче необхідно, і не просто говорити - на часі її всебічне висвітлення та поглиблене вивчення в руслі сучасних державотворчих процесів, що відбуваються в Україні. Переконливим свідченням того, наскільки глибоко Шевченко переймався історією України, можна судити і з того факту, що навіть у посмертному описі його скромної особистої бібліотеки, зібраної за останні роки його життя після повернення із заслання, понад третину назв книг займають історичні та історіографічні джерела українською, російською й польською мовами - тими мовами, якими поет володів досконало. Найбільш трагічними фактами в історії України вважав Шевченко три події, які зображає в своїй містерії «Великий льох», а саме Переяславську угоду, на основі якої Україна ввійшла до складу Московської держави, Полтавську битву та зруйнування Запорозької Січі, бо ці події найбільше спричинилися до знищення самостійності України. Геніальність Тараса Шевченка як митця виявилася в тому, що він першим побачив і пристрасно на весь світ у своїй поезії провістив про завершення формування української етнічної «народності» (просто етносу) в український «народ» (самодостатній етнос), та, додавши «...на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму» [9, с.