Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. - Курсовая работа

Курсова робота на тему: Національно-культурне відродження на західноукраїнських землях в кінці ХVІІІ - на початку ХХ ст. Головним його моментом було формування і пробудження національної самосвідомості, активного політичного життя і модерної української культури. Розуміння цих загальнотеоретичних проблем, зокрема передумов, наслідків та значення національного відродження в західноукраїнських землях є одним з основних напрямків дослідження. Питання історії національного відродження має безумовно важливе значення для цілісного розуміння історичного розвитку України в ХІХ - початку ХХ ст., культурної свідомості та на історії національних традицій. Потрібно розуміти, що національне відродження ХІХ століття стало міцним імпульсом для державного відродження 1917-1920 рр., сформувавши платформу українського руху. Не дивлячись на те, що тема національного відродження досить детально вивчена українською історіографією, потрібно ще раз звернутись до деяких як загальнотеоретичних проблем в Західній Україні - регіоні, з якого фактично починався український рух. Об’єктом дослідження виступають соціально-політична та культурна діяльність української інтелігенції, західноукраїнський розвиток національної історії, мовознавства, літератури, науки, освіти, громадська робота перших політичних партій. Територіальні межі дослідження охоплюють історичні західноукраїнські регіони - Східна Галичина, Буковина і Закарпаття, що на протязі кінця ХVІІІ - на початку ХХ ст. входили до складу Австрійської імперії (з 1867 р. Австро-Угорщини). Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань: - визначити сукупність наукової розробки теми в українській історіографії; - охарактеризувати культурно-просвітницьку діяльність «Руської трійці» та її роль в пробудженні національної свідомості; - розкрити роль греко-католицької церкви в національному відродженні на західноукраїнських землях; - дослідити стан розвитку освіти, літератури, науки і мистецтва на Західній Україні в період національного відродження та порівняти його з процесами в Наддніпрянській Україні; - показати роль громадсько-політичної діяльності політичних партій для українського відродження в Західній Україні; - визначити соціальні, культурні і політичні особливості національного відродження на Західній Україні, його основні етапи, передумови і рушійні сили. Формування української нації, що є одним із ключових питань українського державотворення, на думку більшості дослідників, почалося кілька століть тому. Плідною була науково-дослідна робота М.Грушевського, який збагатив теорію становлення української нації і національно відродження своїми працями «Ілюстрована історія України», «Очерк истории украинского народа». У дослідженнх проблематики національного відродження вагому частку вніс І.Лисяк-Рудницький, зокрема своєю монографією «Історичне есе». Активно долучались до розробки означеної проблеми сучасні українські історики і культурологи, зокрема М.Попович в своєму «Нарисі історії культури України», М.Романюк і М.Галушко «Українські часописи Львова», В.Смолія і О.Гуржія «Як і коли почала формуватися українська нація». Передусім, це статті В.Сарбея «Становлення і консолідація нації та підйом національного руху в Україні у другій половині ХІХ століття», його монографічне дослідження «Національне відродження України». Заслуговують на увагу дослідження П.Магочія «Українське національне відродження, нова аналітична структура», в якій подана періодизація національного відродження», в якій подана періодизація національного відродження; В.Філіпчука «Початки українського національного відродження на Буковині», М.Коваля і В.Волковинського «Етапи формування української національної самосвідомості», В.Колісника «Український рух в Австро-Угорщині». В першому розділі - «Шляхетський або дворянській період національно-культурного відродження» - розглядається перший етап українського національно-культурного відродження, пов’язаний з культурно-просвітницькою діяльністю освічених кіл суспільства, зокрема дворянства, інтелігенції, духовенства. Говорячи про національно-культурне відродження сучасні дослідники часто мають на увазі відродження народних звичаїв і традицій, розширення сфери вживання української мови, створення національної школи, театру, кіно тощо. Згодом аналогічні публікації з’явилися і в Росії. Кінець XVIII - початок XIX ст. був часом великих політичних змін і соціальних перетворень в Україні, спричинених насамперед новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Галичині правлячим класом була польська шляхта, у Буковині - румунські бояри, а в Закарпатті - угорські пани. Серед новонабутих земель Австрійської імперії Галичина посідала центральне місце. Предметом найпершої турботи австрійського уряду в Галичині було встановлення порядку і соціальної дисципліни. Але найбільше значення для Галичини мали реформи Йосифа II, який патентами 1781 -1782 рр. проголосив звільнення селян і чітко визначив розмір панщини (до ЗО днів на рік). У звязку зі скасува