Розкриття впливу соціально-демографічних чинників та політичних факторів на розгортання національного руху українців Буковини. З’ясування головних етапів розвитку національного руху, зростання його організованості, ідейної та політичної значущості.
Аннотация к работе
В умовах бездержавності українцям довелося одночасно вирішувати і ті проблеми, які для інших народів уже були пройденим етапом, і ті, які ставило швидкоплинне життя. Як тільки склалися належні умови, українці Буковини піднялися на боротьбу за свої національні та політичні права, досягши за порівняно невеликий відрізок часу від середини ХІХ ст. до початку Першої світової війни значних успіхів у згуртуванні українського населення, піднесенні його національної свідомості. Всебічне вивчення національного руху українців Буковини збагачує існуючі уявлення про складні процеси формування національної свідомості, виникнення українських суспільних течій та політичних партій, їхні програмні вимоги, про ставлення австрійської влади до національного руху, про діяльність найвизначніших його лідерів тощо. Воно дасть змогу побачити, як в умовах окремої багатонаціональної коронної землі Австрії (Австро-Угорщини) відбувалося становлення рушійних сил українського національного руху, як конкретизувалися його вимоги, як відбувався розвиток організаційних, політичних та культурно-просвітніх структур, які перешкоди доводилося долати і як відбувалася взаємодія з іншими українськими землями. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від кінця 50-х - початку 60-х років ХІХ ст., коли український національний рух на Буковині зародився, до 1914 р., тобто початку Першої світової війни, яка докорінно змінила умови розгортання українського національного руху і започаткувала новий період його розвитку.Для розвитку досліджень з історії українського національного руху на західноукраїнських землях надзвичайне значення мали праці І.Франка “Етимологія і фонетика в южноруській літературі”, “Українські “народовці” і “радикали”, “Осип Юрій Федькович”, “Лукян Кобилиця” тощо. В узагальнюючих працях з історії України ХІХ-ХХ ст. та історії українського національного руху цього часу національним прагненням українців Буковини відводиться непропорційно мало місця. У другому розділі - “Соціальне та політико-правове становище українців Буковини” проаналізовано етнічний склад населення Буковини, динаміку чисельності українців, географію їх розселення у краї. За переписом 1910 р. на Буковині проживало понад 305 тис. українців, вони становили найбільшу етнічну групу населення краю, компактно проживаючи в північній частині Буковини. За існуючої куріальної системи українці, які становили найчисленнішу групу населення Буковини, тривалий час взагалі не могли обрати своїх представників до сейму.