Параметри впливу "російського образу світу" на формування національного стилю в російській художній і музичній культурі. Його взаємозв"язок з симфонічним мисленням російських композиторів. Характеристика початкового етапу розвитку російського симфонізму.
Аннотация к работе
У цьому звязку набуває особливого значення розгляд поняття національний образ світу, яким охоплюється широка сфера національного світовідчування. Однак комплексний розгляд феномену національного образу світу й особливостей його „матеріального” втілення в художній творчості ще має бути здійснений. В музиці дана проблематика досі не розроблялася. Саме ця стадія формування національного музичного стилю на прикладі російської симфонічної музики й у рамках жанру симфонії 60-70-х років ХІХ століття складає значеннєве поле даної дисертації. Дати визначення поняття „національний образ світу” і провести його розмежування із суміжними поняттями: „модель світу” і „картина світу”.У Вступі обґрунтовані вибір, актуальність, наукова новизна, теоретичне і практичне значення обраної теми, сформульовані мета, завдання дослідження, подано методологічну базу дослідження, зроблений огляд використаної літератури.Тут „образ світу”, „картина світу” та „модель світу” розглядаються як поняття, що фіксують певне відношення до світу і складаються в чітку ієрархічну систему. Образ світу принципово відрізняється від моделі наявністю ключової дихотомії „Я” і світ. Образ світу проявляється в конкретних колективних або особистих інтерпретаціях моделей світу. В дисертації пропонується визначення образу світу як відношення субєкту до навколишньої дійсності, що фіксує структуру самосвідомості і співвіднесення із світом у стійких методах і формах людської діяльності та пізнання. І змістовне поле симфонії як найбільш узагальнююче втілення найістотніших питань буття людини у світі, і її семантична форма-схема, і процес діалектичного розгортання думки як одне з неодмінних умов жанру - всі ці властивості в комплексі надають можливості найбільш цілісного прояву національного образу світу в музиці.Тут міститься огляд здобутків у симфонії та в інших інструментально-симфонічних жанрах, що безпосередньо готували ґрунт для народження симфонії. Пропонується класифікація романтичної симфонії, що складається з двох основних груп: симфонія „берліозівського” типу (для неї характерна докладна програма сюжетного типу і, як правило, варіювання кількості частин у циклі) і „прокласична” симфонія, що демонструє відсутність будь-яких програм, що пояснюють відносну константність жанрових ознак, стрункість і строгість у дотриманні норм формоутворення (від сонатного алегро до співвідношення частин у циклі), стійкий склад оркестру. Таким чином, зміни, внесені „російською інтерпретацією” симфонії, диктувалися національним стилем і - у його рамках - індивідуальним композиторським трактуванням жанру. Російська симфонія дуже швидко починає реалізовуватися в режимі, адекватному ритмові національної стихії відчувань: саме в ліричних розділах перших симфоній форма не панує над жодним з авторів. Відповідно, дослідження національного стилеутворення на рівні творчої актуалізації розбиватиметься на наступні етапи дослідження: художня картина світу (тобто, як і наскільки національно-світоглядні риси визначають образно-значеннєву сферу даної симфонії); інтонаційний тезаурус - як певна стильова платформа для “зведення” смислової “будівлі” симфонії; жанрова система - як певна стильова установка (у контексті запропонованої класифікації романтичних симфоній); музична драматургія, що визначає деякі найбільш загальні особливості стильового втілення.