Обгрунтування міждисциплінарної моделі аналізу дискурсів національного менталітету в умовах сучасного оновлення методологічної культури етнополітології та етнодержавознавства. Традиції та історія еволюції ментальності у річищі соціогуманітарних наук.
Аннотация к работе
Актуальність теми зумовлена, насамперед, завданнями соціоструктурного реформування українського суспільства і має своїм безпосереднім витоком процес національного відродження України, що загострює потребу в прискореній реалізації всього спектра реформаторських завдань, осмисленні глибинних колізій, суперечностей та проблем самоосягнення української нації. Спроба узагальнюючого огляду тлумачень поняття «менталітет», що використовується як в межах вітчизняної, так і західної спадщини, підводить до висновку про їх розмаїття та суперечливість. Ідіоматичні виміри сучасного дискурсу про національний менталітет, який формується як на рівні теоретичного узагальнення, так і на рівні масової свідомості, виступають підгрунтям для виокремлення поняття менталітету, що розвивається в межах міждисциплінарного простору - філософії, етнопсихології, історії, антропології, етнолінгвістики, в контексті яких менталітет відіграє роль динамічної, пошукової, інноваційної складової; репрезентує соціальний «інстинкт самозбереження», ціннісну спадкоємність у розвитку. В контексті історичної науки реконструкція духовного світу людини минулого сприяє усвідомленню темпоральності суспільства, розумінню буття нації як такого, що повязується з інтеракцією різних соціокультурних світів, комунікацією культур, націй, цивілізацій. Вундта, психологія народів повинна осмислити глибинні процеси духовного розвитку народів, сприяючи можливості самозбереження кожної нації.У вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь дослідженості проблеми, визначаються обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, методологічні засади дисертації, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, подана характеристика апробації роботи.У першому підрозділі - «Національний менталітет: теоретико-концептуальна парадигма» - на підставі осмислення зазначеного матеріалу доводиться, що політичні, історичні, психологічні ментальні аспекти буття нації як цілісного утворення складають ту своєрідну характеристику українського менталітету, яка засвідчує, що він виступає основою нації і носить феноменологічний характер. Другий розділ - «Національний менталітет: досвід теоретичної саморефлексії в контексті гуманітарного пізнання» - присвячено виокремленню необхідності наукового плюралізму та методологічного релятивізму в політологічних дослідженнях. У першому підрозділі - «Міждисциплінарна модель феномена національного менталітету» - доводиться думка про те, що концептуальний підхід до вивчення національного менталітету характеризується міждисциплінарністю, базується на комплексному використанні специфічних методів та концепцій різних наук, інтеграції отриманих результатів в рамках єдиної методології і, перш за все, напрацьованих останнім часом підходів в рамках етнофілософії, етноісторії, етнопсихології, політичної психології, етнічної антропології, етнолінгвістики, етнополітології, етнодержавознавства, іманентною основою яких є сутність етнополітологічної «матерії» в контексті плюральності. Відповідно, кожен з цих підходів дає змогу виявити специфічні характеристики національного менталітету в контексті глобальних викликів XXI століття. Четвертий розділ - «Національний менталітет як фактор політичної акультурації» - присвячено зясуванню політичного аспекту національного менталітету (тобто сукупності настанов, звичок мислення, моральних орієнтацій, вірувань, манер поведінки, характерних для будь-якої спільноти, зумовлених ставленням до владних структур), особливостей його впливу на пострадянському українському просторі.