Сутність і джерела виробництва національного доходу, особливості його розподілу та використання. Порівняння національного доходу України, країн-сусідів та країн з найбільшим розвитком економіки. Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Макроекономіка» на тему «Національний дохід: виробництво, розподіл і перерозподіл в країнах ринку» Київ 2013 План Вступ 1. Поняття і суть національного доходу 1.1 Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні 1.2 Суть та джерела виробництва національного доходу 1.3 Розподіл, перерозподіл і використання національного доходу 2. Показники НД України 2.1 Валовий національний дохід (ВНД) України, 1990-2011 рр. 2.2 Порівняння національного доходу України та країн-сусідів 2.3 Порівняння національного доходу України та країн-лідерів 3. Рекомендації по підвищенню НД 3.1 Фактори зростання НД 3.2 Удосконалення чинної системи доходів Державного бюджету України 3.3 Шляхи вирішення проблеми економічного зростання в Україні Висновки Література Вступ Вивчаючи цю тему, важливо звернути увагу на те, що в системі суспільного відтворення фаза розподілу названа другою після виробництва. Видатний американський економіст Дж. Б. Кларк стверджує, що розподіл національного доходу регулюється суспільним законом, згідно з яким кожному чиннику належить та частина багатства, яку цей чинник створює. Важливо пам’ятати, що розподілу доходів передує розподіл чинників виробництва, який утверджується у формі власності. Розподіл національного доходу між населенням та домогосподарствами залежить не тільки від рівня продуктивності кожного чинника виробництва (праці, капіталу, землі і підприємництва), а й розподілу цих чинників виробництва між населенням та домогосподарствами. За висловом Ж.-Б. Сея, у сфері виробництва є три класи виробництва: клас підприємців (включаючи й дрібних товаровиробників), клас робітників (включаючи вчених, менеджерів, інженерно-технічний персонал і т. д.) та клас землевласників. Вважається, що держава прямо нічого не вкладає у виробництво в обмін на непрямі податки, тобто вона не розцінюється як постачальник ресурсів. 1. За обсягом НД дуже близький до ЧНП і становить величину, зменшену на розмір непрямих податків, які сплачують підприємці (податок на додану вартість, акцизи, ліцензійні платежі, мито та ін.). До останнього часу у вітчизняній економічній літературі вважалося, що НД - це новостворена вартість, яка має місце тільки у сфері матеріального виробництва, а також частково на транспорті, у торгівлі, громадському харчуванні та сфері зв’язку. В економічно розвинутих країнах понад половини працівників зайнята у сфері послуг, тобто велика частина доходів надходить саме від їх надання. Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. Для виробництва національного доходу використовують чотири групи ресурсів - працю, капітал, землю та підприємницький хист, які можна розчленувати на дещо ширше коло, виокремивши ще технологію та організацію виробництва, енергію, інформацію тощо. Цей показник для національної економіки обчислюють як відношення валового внутрішнього продукту до чисельності зайнятих.