Розвиток українського національного архітектурного стилю у культовій архітектурі XVII-ХІХ ст. Взаємопроникнення та неподільність дерев’яної та мурованої архітектури. Загальні типологічні риси храмів України. Мурована культова архітектура Запоріжжя.
Аннотация к работе
ВСТУП Актуальність теми даного дослідження обумовлюється задачами релігієзнавства в області вивчення різноманітних видів взаємозв’язку релігії та мистецтва в аспектах діахронії та синхронії, а також пояснення естетичної складової релігійної культури у різних проявах, включаючи архітектуру. Для сучасного українського релігієзнавства та мистецтвознавства характерні вільний вибір та пошук, широкий простір наукових досліджень. На відміну від європейських умов, де ці науки розвивалися безперервно, без утисків і гонінь, створювали багатий емпіричний матеріал, в Україні дані галузі гуманітарних знань мають зміцнювати свої позиції та збирати по крихтах матеріал для наукових досліджень. Для вивчення української культової архітектури як культурного феномену слід вивчити всі галузі, що становлять цілісну історію національної релігійної культури. Слід зазначити, одне з провідних місць у цій царині відводиться необхідності дослідження національної семантики, стилістики та розвитку архітектурних типів православних храмів Лівобережної України. Це має ще більшу важливість, враховуючи, що нині існує значна кількість проблем у пам’яткоохоронній галузі України, що з року в рік призводить до втрати нових пам’яток, що у свою чергу наносить значний удар по культурі та духовності України та звужує поле для наукових досліджень пам’яток історії, культури та архітектури України; Наукова новизна одержаних результатів випливає із ідеологічної заангажованості радянської науки, що свідомо накладала заборону на ретельні дослідження семантики, стилістики та архітектурних особливостей пам’яток культової архітектури, свідомому зведенні більшості робіт до описового характеру. Не менш важливим аспектом дослідження є те, що у роботі проведено аналіз архітектурних, типологічних та семантичних особливостей православних храмів Лівобережної України у нерозривному зв’язку дерев’яної та кам’яної культової архітектури регіону, що дозволяє комплексно типологізувати храми даного періоду. Перші дослідження пам’яток історії, архітектури та духовності, їхньої семантики та типології у епізодичному вигляді розпочалися іще у 1840-ві роки (сам Т.Г. Шевченко замальовував найцікавіші споруди доби Гетьманщини). Початок ХХ-го ст. дав українському пам’яткознавству цілу плеяду нових імен - Микола Білящівський, Юхим Сіцинський, Григорій Павлуцький, Ігор Грабар, Вадим і Данило Щербаківські, Микола Шумицький, Микола Макаренко, Кость Широцький. 1930-х років) продовжували свою справу уже знані мистецтвознавці (М. Макаренко, Ф. Ернст), стали відомі нові та гучні імена, такі, як С. А. Таранушенко (найвидатніший український мистецтвознавець (період досліджень - 1917 - 1932 роки)), П. Післявоєнний період дав знекровленій на той період пам’яткознавчій науці нові імена: Г. Логвин, П. Юрченко, М. Цапенко, М. Макушенко, Д. Малаков тощо [2, 14]. Серед сучасних дослідників найвидатнішими є такі науковці: В. Слободян, Я. Тарас, Л. Прибєта, О. Крушинська, В. Громик, А. Бурлака, А. Парамонов, що вивчають збережені донині культові пам’ятки та намагаються популяризувати їх в українському суспільстві. XVII-го - поч. В даному дослідженні використовуються методи семантичного, теологічного аналізу, що дає змогу вивчити вищезгадану проблематику храмів та запропонувати їх типологізацію, визначити певні стильові особливості культових пам’яток. ЗАГАЛЬНІ СЕМАНТИЧНІ, СТИЛІСТИЧНІ ТА АРХІТЕКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМІВ Що стосується семантики, тобто символіки православних храмів, то для більшості вона є спільною: храм сам по собі є, як наголошують усі, хто має причетність до культових споруд, домівкою Божою. Будь - який православний храм орієнтований вівтарем на схід. Іще пізніше з’являється необхідність у наявності дзвіниці задля того, аби гучно прославляти ім’я Бога. Трійці), пізніше, комбінуючи ці семантичні поєднання виникають більш складні п’яти- та дев’ятиверхі храми. Після національно - визвольної війни під проводом Б. Хмельницького ( 1648-го - 1657-го років ) настає нова доба у царині розвитку храмобудування на території Гетьманщини, адже було знищено релігійне гноблення з боку Річ - Посполитої, котре значною мірою заважало релігійному життю на українських землях.