Сутнісні характеристики та основні функції національної самосвідомості. Аналіз особливостей її розвитку як відображення динаміки національного буття. Оптимізація розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення в сучасній Україні.
Аннотация к работе
Серед таких чинників, вочевидь, чільне місце займає національна самосвідомість як засіб консолідації і інтеграції зусиль нації. Національна самосвідомість повязана з усвідомленням інтересів, почуттів, уявлень, ціннісних орієнтацій, переконань та узгодженням їх у рамках нації, відіграє важливу роль у життєдіяльності нації. Самі ж сутнісні характеристики національної самосвідомості як чинника державотворення розчиняються у різноманітті суперечливих моделей і теоретичних побудов. Такий аналіз повинен поглибити та синтезувати теоретичні уявлення про національну самосвідомість і її взаємозвязок з процесами державотворення та сприяти застосуванню отриманих знань на практиці. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб виявити сутнісні характеристики національної самосвідомості як чинника державотворення та визначити основні напрями оптимізації її розвитку в контексті державного будівництва в Україні.У першому розділі - «Методологічні аспекти пізнання національної самосвідомості» - зосереджується увага на існуючих концептуальних підходах щодо дослідження національної самосвідомості, обґрунтовується методологічна база і аналізуються основні поняття дослідження. У підрозділі 1.1 «Принципи та методи пізнання національної самосвідомості», філософське дослідження проблеми починається з розгляду самосвідомості як родового поняття по відношенню до національної самосвідомості. В першу чергу визначається поняття «нація», адже саме нація, як колективний субєкт, є одним з головних чинників, що обумовлюють існування і розвиток національної самосвідомості. Визначено, що національна самосвідомість є надзвичайно важливою частиною національної свідомості, що визначає спрямованість діяльності нації по задоволенню власних потреб через оригінальну цілісну систему національних цінностей і ідеалів. Мова йде про визначення «ґрунту» нації (території, мови, культури, релігії), визначення самоназви, міфологізації минулого нації і оцінка соціальної дійсності через призму цих міфологем; на цій стадії національна самосвідомість як чинник державотворення, перш за все стимулює конституювання і прагнення суверенітету нації, його захист або боротьбу за нього, як запоруку єдності «МИ». стадія «самовизначення».У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, відображеної в меті і задачах дослідження, що виявилось у визначенні сутнісних характеристик і стадій розвитку національної самосвідомості як чинника державотворення та основних напрямів оптимізації її розвитку в контексті державного будівництва в Україні. На основі проведеного комплексного соціально-філософського аналізу, з використанням діалектичного, аксеологічного, феноменологічного, структуралістського та ін. методів, головні наукові та теоретичні результати репрезентуються так: 1. Національна самосвідомість є надзвичайно важливою частиною національної свідомості, що визначає спрямованість діяльності нації по задоволенню власних потреб через оригінальну цілісну систему національних цінностей і ідеалів. Взагалі, національна самосвідомість через цінності та ідеали корелює діяльнісну активність нації в цілому, опосередковуючи весь логічний ланцюжок: потреби - інтереси - цілі - діяльність. Потреби та діяльність лежать у найширшій сфері національного життя, інтереси та цілі належать до сфери національної свідомості, в той час як національна самосвідомість є ядром, довкола якого зосереджено і національну свідомість, і національне життя.