Дослідження ходу революційних подій в Литві в 1915-1921 роках. Аналіз обставин відновлення незалежності країни. Характеристика стосунків з Німеччиною, Радянською Росією і Польщею. Розгляд подібності багатьох проблем литовської революції та української.
Аннотация к работе
За соціальним складом литовці, як і українці, були в абсолютній більшості селяни, з майже повністю полонізованим дворянством і нечисленною інтелігенцією, міста були польсько-єврейські, наприклад, Вільнюс, колишня столиця Великого князівства Литовського, Жематійського і Руського. Він же потім стверджував, що політична лінія його держави і раніше, і тепер була визначено спрямована на приєднання Курляндії та Литви до Німеччини і встановлення їхнього династичного звязку з домом Гогенцолрнів. Рух між районами країни був обмежений, листи, написані литовською - заборонені, дозволена була тільки одна газета литовською мовою “Дабартіс”, і та цензурована, так само тільки одну газету можна було видавати представникам інших етнічних груп. Однак у самій Литві про це не можна було говорити, а в кінці війни німці більше симпатизували на цих теренах литовцям і білорусам, погіршуючи стосунки литовців із поляками. Тариба одноголосно, всіма членами, які були обрані первинно, вирішує діяти доконаними фактами і проголошує: “Тариба Литви на своєму засіданні 16 лютого 1918 р. одноголосно вирішила звернутися до урядів Німеччини, Росії та інших держав із таким повідомленням: Тариба Литви як єдиний представник литовської нації на основі визнаного права націй на самовизначення і на резолюції литовців, прийнятій на Вільнюський конференції 18-23 вересня 1917 р., проголошує, що вона відновлює незалежну державу Литву як таку, що діє на демократичних засадах, зі столицею у Вільнюсі і відповідно розриває всі державні звязки з іншими державами”.