Етапи формування національної ідеї, її різноманітні вияви у суспільно-духовному житті, філософській думці України протягом XIX–XX ст. Значення і роль національної ідеї, що проявилась у творчості та суспільно-громадській діяльності українських мислителів.
Аннотация к работе
Ці та інші питання часто виникають у процесі аналізу й вирішення різних соціальних, етнонаціональних, політико-філософських проблем, повязаних з реформуванням суспільно-духовного життя України. Саме національна ідея покликана відновити та зберегти національні, соціально-політичні, духовно-культурні здобутки України. Особливо важливим є аналіз процесу становлення, формування й утвердження національної ідеї у творчості видатних представників суспільно-політичної та філософської думки другої половини XIX-першої половини XX ст., у творчості та громадсько-політичній діяльності яких якраз і можна знайти відповіді на наболілі питання сучасного державотворення, консолідації української нації, справжньої національно-політичної, соціально-економічної, духовно-культурної незалежності України. Однак багато авторів, які досліджували цю проблематику у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст., так чи інакше торкалися проблеми національної ідеї. Проте, незважаючи на значну кількість публікацій з окремих аспектів поставленої нами проблеми, ще недостатньо філософських досліджень, які дали б змогу осмислити етапи формування національної ідеї, її зміст, динаміку і трансформацію у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст.У першому розділі - “Ступінь наукової розробленості теми” - зазначається, що формування, становлення та розвиток української національної ідеї у суспільно-духовному житті України другої половини XIX-першої половини XX ст. належить до малодосліджених проблем. У цій праці автор аналізує розвиток українського національного духу (української національної ідеї) починаючи від часів Люблінської унії 1569 р. і завершуючи початком XX ст., а також наголошує на важливому значенні національної ідеології для обєктивізації ідеї власної державності, головна мета якої - вироблення системи вартостей, яка консолідує всі соціальні групи національної спільноти. Автор відзначає, що Каменяр пройшов нелегкий еволюційний шлях від послідовного драгоманівця до переконаного самостійника, вказавши нації на єдино вірний шлях - шлях свободи, і що саме він поставив принцип національної ідеї на перше місце у своїй творчості, вважаючи її “імунітетом для виживання нації”, ефективним методом боротьби проти поневолення. У другому розділі - “Національна ідея як чинник державотворення та суспільно-духовного життя в історичному розвитку України (XI-перша половина XIX ст.)” - розкривається становлення, розвиток, форми вияву національної ідеї починаючи від XI століття - часів Русі-України і завершуючи творчістю Т. Шевченка. Отже, можна з упевненістю говорити про те, що українська (руська) національна ідея мала своє глибоке вираження в суспільно-духовному житті Русі-України - у ствердженні необхідності єдності давньоруського народу, в почутті любові до рідної землі, прославлянні її величі і могутності, у боротьбі за право вільно і на свій лад організовувати суспільно-економічне, культурно-духовне, релігійне життя.