Теоретичні передумови визначення національної ідентичності в архітектурі. Архітектурна трансформація громадського центру Києва, Москви, Берліна та пошук національної ідентичності. Тенденції та закономірності розвитку міських громадських центрів.
Аннотация к работе
З-поміж культурологічних категорій загалом та архітектури зокрема виділяється універсальне поняття “ідентичність” (від латинського слова idem - тотожне), яке характеризує взаємодію окремої особистості, або спільноти з архітектурним довкіллям. Тому необхідно заповнити цей пробіл, увести до вітчизняної термінології теорії архітектури та містобудування поняття “ідентичність” та “національна ідентичність” і науково обґрунтувати їхню легітимність. Визначити загальні та особливі тенденції архітектурно-планувального розвитку громадських центрів в історичному довкіллі на прикладі таких європейських столиць, як Київ, Москва і Берлін у періоди авторитарного та демократичного правлінь. Автор очолював оргкомітет і був співорганізатором таких міжнародних симпозіумів, як “Архітектура як відображення ідеології” (Львів, 1996р.), “Архітектура Галичини ХІХ-ХХ століть” (Львів, 1994 р.), конгресу AESOP (Європейська Асоціація Планувальних Шкіл) “The Dream of a Greater Europe” (“Мрія про більшу Європу”) (Відень, 2005 р.), де розглядались проблеми ідентичності в містобудуванні і архітектурі. Матеріали дисертації, її основні положення та результати було використано: 1 - у шести кандидатських дисертаціях, виконаних під керівництвом автора і затверджених ВАК України; 2 - під час керівництва науковим проектом для Євросоюзу “Development of European identities in the process of erecting urban structures in the EU and its new neighbouring countries” (Віденський технічний університет / Національний університет “Львівська політехніка”, 2002-2004 рр.); 3 - в курсі лекцій, що читається автором в Інституті архітектури Національного університету “Львівська політехніка” (1987-2005 рр.); 4 - у загальноєвропейському проекті “Місто і Простір у Європі в 1945-2000 рр.” для Академії Мистецтв у Берліні і Нідерландського Архітектурного Інституту, Роттердам (2000-2002 рр.); 5 - для спільного керівництва проектом кооперативної підготовки архітекторів і урбаністів між Факультетом архітектури і просторового планування Віденського технічного університету та Інститутом архітектури Національного університету “Львівська політехніка”” (1995-2006 рр.); 6 - у курсах лекцій для студентів Факультету архітектури і просторового планування Віденського технічного університету (2003-2005 рр.); 7 - в керівництві дипломним проектуванням в Інституті архітектури Національного університету “Львівська політехніка” (1986-2005 рр.); 8 - для методики проектування громадських центрів у генеральних планах міст України, виконаних в Українському Державному науково-дослідному інституті проектування міст “Діпромісто” (2005 р.).З метою удосконалення теорії та методології архітектури в цьому напрямку у наукову галузь архітектури і містобудування введено категорії “ідентичності” та “національної ідентичності” і розроблено концепцію визначення національної ідентичності як порівняльної сутності закономірних процесів формування та історичної трансформації громадських міських центрів під впливом політичних чинників, що є новим напрямком у розвитку теорії архітектури. Охарактеризовано політичні передумови, які сприяли спочатку утвердженню, а згодом, - поваленню тоталітарних устроїв в СРСР і Німеччині та їх відображення в процесі архітектурного проектування громадських центрів столичних міст у період формування режимів у 30-ті роки ХХСТ., під час Другої світової війни, в повоєнний час, в період “холодної війни” та протистояння двох полярних політичних та ідеологічних систем, і в посттоталітарний період, залежно від різної національної та інтернаціональної ідентифікації населення і політичних еліт. Значення ідентичності як важливого фундаментального фактору для архітектури переконливо ілюструють зміни у формуванні громадських центрів столиць колишнього Східного блоку після розвалу СРСР. Розроблено матрицю ідентичностей та виведено класифікацію ознак архітектури міських громадських центрів на основі трьох проявів поняття “ідентичність” як порівняльної сутності явища. Політичне утвердження нової влади та ідентичності по-новому трактує охорону існуючих памяток архітектури та відтворення втрачених.