Тенденції системного підходу до розробки національних та європейських рамок кваліфікацій на основі аналізу міжнародної освітньої практики. Визначення тенденцій розвитку стандартів у галузі вищої освіти окремих країн, які мають національну спрямованість.
Аннотация к работе
Сучасні реформи української системи вищої освіти потребують від усіх учасників освітніх процесів (передусім - освітян, викладачів та вчених) цілеспрямованої підготовки до запровадження суттєвих трансформацій у структурах, рівнях, змісті навчання в кожному окремому університеті, загалом зміни ідеології освіти, спрямованої на інтеграційний рівень європейських стандартів. У результаті обговорень питань освіти на національних і європейському рівнях (зокрема в межах Ради Європи) формується загальне розуміння багаторазових цілей вищої освіти на міжнародному рівні, головними з яких є: - підготовка до трудового ринку; Зазначається, що перші три цілі закцентовано переважно на людині, котра здобуває кваліфікацію, четверта - на суспільстві, наявних взаємовідносинах між кваліфікаціями і можливістю працевлаштування, інших соціальних цілях. У спрощених термінах національні кваліфікаційні рамки вищої освіти визначаються як: єдиний опис кваліфікацій на національному рівні або рівні системи освіти, який є інтернаціонально зрозумілим і через який усі кваліфікації та інші досягнення, здобуті в процесі навчання в системі вищої освіти, можна описати і послідовно повязати між собою [3; 4]. Окрім НРК національна система кваліфікацій також містить: класифікатори ринку праці (по сферах професійної діяльності); професійні та кваліфікаційні стандарти; галузеві ради (для моніторингу розвитку галузі та прогнозів, розробки професійних і кваліфікаційних стандартів, узгодження освітніх стандартів); національний орган з питань розвитку кваліфікацій (для забезпечення якості кваліфікацій); органи із сертифікації кваліфікацій [3; 5].