Історія громадських об’єднань національних меншин на території Української СРР. Сутність поняття "коренізація", причини виникнення. Наслідки адміністративно-територіальної реформи 1922-1923 рр. Голод як основна проблема 20-х років для греків Приазов’я.
Аннотация к работе
Цей, відносно короткий у хронологічному відношенні період, був дуже насиченим подіями і явищами в соціально-економічному, громадському, політичному та духовно-культурному житті різних національних груп. Досліджуючи історію громадських обєднань національних меншин на території Української СРР отримуємо цілісну картину соціального, культурно-освітнього, господарського та національного розвитку етнічних меншин. Слід наголосити, що дані перепису були далеко не повними, зокрема щодо проживання німців в окремих невеликих населених пунктах (хуторах, селах, містечках), а в деяких округах дані взагалі були відсутніми [13,30]. В циркулярі Народного комісаріату внутрішніх справ (за березень 1923 року), що мав назву «Всім губернським відділам Управління (по Підвідділу Нацменшин)», відзначалося, що не відомі «не тільки населенні пункти, де переважаючою національною групою, в процентному відношенні є національна меншина, але і цілі волості, села, селища, колонії і містечка, національний склад яких не є однорідний». Наркомат внутрішніх справ запропонував губернським відділам у місячний строк підготувати відомості про національний склад населених пунктів з поданням досить широкого кола даних, зокрема, чи є в даному населеному пункті сільська чи волосна рада, наскільки специфіка національного складу населення знайшла відображення в діяльності місцевих органів влади, чисельність національних груп, що проживають у населеному пункті, участь населення в роботі комітетів незаможних селян, у тому числі представників національних меншин, стан культурно-просвітницької роботи (кількість шкіл, клубів і т. ін.), їхня робота по відношенню до національних меншин тощо [5,9].