Актуальні проблеми національного виховання у працях Івана Франка. Аналіз деяких творів письменника і доведення того, що завдання школи він бачив у вихованні національно свідомого молодого покоління. Поетична творчість і національний характер виховання.
Аннотация к работе
На материале анализа сочинений Ивана Франко, в частности: «Ученическая библиотека в Дрогобыче», «Наши народные школы и их потребности», «Чего хочет галицкоерабочее общество?» сделано вывод, что писатель еще со студенческих лет главное задание школы видел в воспитании национально сознательного подрастающего поколения. Серед останніх публікацій важливе місце займає праця Омеляна Вишневського «Педагогічні погляди Івана Франка на тлі реформ сучасної української освіти» [2], де автор, ведучи мову про бачення Франком проблеми освіти українського народу, наголошує, що вони актуальні й сьогодні, коли ми, прагнучи будувати нове громадянське суспільство «з чистого аркуша», маємо, звертатися до спадщини українського Мойсея. франко національний виховання Іван Франко, передбачаючи наше непросте теперішнє життя, передав візію минулого, сучасного й майбутнього не лише своєю творчістю, але й власним прикладом праці й самопожертви для України. Аналогічні міркування висловлює Іван Франко у статті «Чого хоче галицька робітнича громада?» (1881): «Науку подають в теперішніх школах не для того, щоб образовати і навчити робітника потрібному людському знанню, але тільки на те, щоб виховати в нього підданого, щоби вмовити в нього покірність теперішнім несправедливим порядкам і утвердити його в темноті» [6, 162]. «Значить, констатує Франко, перед інтелігенцією стояло завдання: витворити з величезної маси українського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, відки б вони не йшли, то при тім податний на присвоювання собі в якнайширшій мірі в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може остоятися» [9 XLV, 404].