Чинники виникнення та сутність націоналістичної ідеології, історія її розвитку у світі. Особливості етнічної самоідентифікації народу як складової частини становлення національної держави. Реалізація націоналізму як ідеологічної та політичної доктрини.
Аннотация к работе
Націоналізм (фр. nationalisme) - ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою. У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, обєднання національної самосвідомості для практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.Вона зближувала або розєднувала людей усупереч законам, легендам, характерам та мові, іноді сіючи ворожнечу між громадянами однієї держави, а вихідців з різних племен роблячи братами; або точніше, над усіма національностями вона створила спільну інтелектуальну вітчизну, громадянами якої могли стати люди всіх націй”. Творчий національний шлях і є шлях до вселюдства, є розкриття вселюдства у моїй національності, як воно розкривається у будь-якій національності” . Внаслідок цього релігійні конфлікти найчастіше відбувалися між прихильниками різних течій однієї релігії - католиками і протестантами, католиками і православними, шиїтами та сунітами, тоді як конфлікти між носіями різних релігій мали, зазвичай, міждержавний характер і були спрямовані насамперед на володіння чи захоплення території - у такому випадку територія виступає як загальноприйнята для учасників конфлікту цінність. Загальновідомим є факт, що в мовах сучасних племен, які все ще перебувають на первісно-общинній стадії розвитку, етнічна самоназва збігається з поняттям “людина”, тобто представники інших етносів не сприймаються як люди. Андерсоном, який розглядає націю як уявлену (imagined) спільноту, оскільки “представники навіть найменшої нації не знайомі з більшістю своїх співвітчизників і навряд чи коли-небудь зустрінуть їх або навіть почують про них, проте в уяві кожного живе образ їхньої спільності”.Якщо ідеологія - це загальний спосіб мислення, що має основоположне значення для політики, тоді націоналізм є ідеологією, більше того, найпотужнішою ідеологією світу. Як спосіб мислення націоналізм у витлумаченні історичного розвитку та в аналізі сучасної політики зосереджує увагу на ролі нації, а також зазвичай наголошує на тому, що визначальним критерієм класифікації людських істот є «національний характер». Як безумовну даність націоналізм висуває тезу про те, що кожна людина може мати лише одну національність й одне громадянство, що є вихідним пунктом її самоідентифікації та лояльності. Це означає (як визнає сам Геллнер), що кожен націоналістичний рух має бути сепаратистським, якщо народ, котрий його породив, перебуває в межах кордонів якоїсь більшої країни, і мусить прагнути прискіпливішого перегляду кордонів у тому разі, якщо представники одного народу компактно проживають на території двох або більше держав. Так, хоч офіційно ірландські націоналісти домагалися автономії (самоврядування), їхній лідер Чарльз Стюарт Парнелл у своїй промові 1885 року заявив: «Жодна людина не має права встановлювати межі для нації; жодна людина не має права сказати своїй країні: «Ти станеш такою і на цьому маєш зупинитися».Проблема націоналізму та його теоретичних засад лежить в площині тих дослідницьких питань, якими цікавляться представники всіх гілок соціально-гуманітарних наук. А крім того, він є "фішкою" і для політичних партій та їх лідерів, оскільки, раз попри раз його гасла і ідеологічні конструкції використовують представники політичних сил щоб перемогти на виборах. І справді, ні одна людина, яка народилась у світі не може бути позанаціональною. З моменту свого народження людина стає частинкою спільноти, певного етносу, національного співтовариства, що відрізняється від інших етносів не лише мовою спілкування, а й певними генно-психологічними особливостями. Це - стан, до якого вони приноровилися, і нехай він тисячу разів їм зашкодить - вони й гадки не матимуть відректися від нього Батьківщину - землю твоїх батьків, - не вибирають, як не вибирають батька й матір.” [Шарль Моррас.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Чинники виникнення націоналістичної ідеології
Розділ 2. Націоналізм як ідеологічна доктрина
Висновки
Список використаної літератури та Інтернет-ресурсів