НАТО в системі взаємовідносин Росії та США (1990-ті роки – початок ХХІ ст.) - Автореферат

Отже, російсько-американські відносини залишаються одним з головних напрямків зовнішньої політики обох держав і важливим елементом міжнародних відносин, від характеру яких значною мірою залежать перспективи розвитку світового співтовариства. Питання щодо ролі і місця Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в системі російсько-американських відносин кінця ХХ-початку ХХІ століття, особливо в контексті триваючого процесу розширення НАТО на схід, не лише входять до центрального кола питань зовнішньої політики і політики безпеки як Росії, так і США, а й визначають позиції цих держав з багатьох міжнародних питань, зокрема, щодо проблем забезпечення безпеки Європи та євроатлантичного простору загалом. Виходячи з національних інтересів держави, курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію було проголошено геополітичним пріоритетом, хоча існувало усвідомлення того факту, що в силу багатьох причин прагнення приєднатися до європейських військово-політичних структур неминуче суперечитиме іншому зовнішньополітичному імперативу України - збереженню та розвиткові добросусідських відносин з Росією. Актуальність вивчення даної теми зумовлюється необхідністю вивчення та врахування історичного досвіду російсько-американських відносин в умовах постбіполярного світу у сфері безпеки з метою формування зовнішньополітичного курсу нашої країни у перспективі. Нижня межа обумовлена такими знаковими історичними подіями, як формальне завершення процесу обєднання Німеччини, прийняття Лондонської декларації НАТО з програмою заходів щодо розширення військово-політичного співробітництва із країнами Організації Варшавського договору, укладання Договору про звичайні збройні сили у Європі та ухвалення “Паризької Хартії нової Європи”, першого багатостороннього документу прийнятого Нарадою з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ), що оголосив закінчення “холодної війни” та початок нової ери співробітництва.У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначається мета і головні завдання роботи, сформульовано методологічні засади та методи дослідження, обєкт і предмет дисертаційної роботи, окреслено хронологічні рамки, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження.Другу частину джерельної бази складають документи виконавчої влади США і Росії, а також деяких європейських держав, офіційні заяви, виступи, промови та інтервю офіційних осіб, прес-релізи, брифінги, які є цінним матеріалом для оцінки та аналізу офіційних позицій з того чи іншого питання. Важливими джерелами є мемуари політичних і громадських діячів Сполучених Штатів і Росії, в яких міститься багато моментів, не висвітлених у офіційних джерелах, що мають важливе значення для розуміння багатьох процесів міжнародних відносин зазначеного періоду - Дж.Метлока, М.Олбрайт, С.Телбота, М. Горбачова. У дослідженні використовувалися джерела, отримані через мережу Інтернет, зокрема, інформація з офіційних веб-сайтів Білого дому, президента РФ, Державного департаменту США, МЗС Росії та інших держав. Таким чином, різні аспекти російсько-американських відносин постійно знаходяться в полі уваги вітчизняних фахівців і експертів, проте висвітлення саме безпекової складової цих відносин у контексті розбудови системи європейської безпеки не було предметом спеціального дослідження. Низку досліджень, виконаних експертами російського відділення Фонду Карнегі Д.Треніним, К.Степановою, Т.Бордачевим, А.Фененко присвячено ключовим проблемам російсько-американських відносин у сфері безпеки, серед яких врегулювання конфліктів на пострадянському просторі з точки зору реалізації національних інтересів Росії, розширення НАТО в плані відносин у трикутнику Росія-Центральна Європа-НАТО, Балканські кризи 1990-х років з точки зору реальних інтересів провідних світових гравців.Радикальні перетворення в Європі внаслідок руйнування біполярної системи наприкінці 1980-х - початку 1990-х років зумовили появу якісно нової ситуації у сфері безпеки, ключовим питанням якої стало різке порушення балансу сил і стратегічного паритету між провідними військово-політичними блоками часів “холодної війни” - ОВД і НАТО. Зростання конфліктності та політичної нестабільності на європейському континенті вимагало розбудови нової, ефективної системи безпеки із залученням провідних держав світу та врахуванням їхніх геополітичних інтересів. Питання про доцільність збереження та реформування НАТО, її ролі в майбутній системі європейської безпеки стали предметом широкої міжнародної дискусії, одним з важливих аспектів якої стало питання про необхідність подальшої військово-стратегічної присутності США у Європі. Порівняльний аналіз основних положень Стратегічних концепцій НАТО 1990-х років виявив загальні риси і відмінності, що мали принциповий характер і вплинули на подальше реформування альянсу із врахуванням появи нових викликів міжнародній стабільності та безпеці, а також фактичної неспроможності ООН та інших міжнародних організацій контролювати та розвязувати нові конф

Основний зміст