Визначення та теоретичне обґрунтування впливу реалізації наступності форм навчання природничих дисциплін у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах на дидактичну адаптацію студентів-першокурсників. Порівняльний аналіз тенденцій розвитку форм навчання.
Аннотация к работе
Законами України “Про освіту” (1996 р.), “Про загальну середню освіту” (1999 р.), “Про вищу освіту” (2002 р.), Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)” (1993 р.), “Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті” (2001 р.), “Державним стандартом базової і повної загальної освіти” (2004 р.), “Концепцією загальної середньої освіти (12-річна школа)” (2002 р.), “Положенням про загальноосвітній навчальний заклад” (2002 р.), “Концепцією профільного навчання в старшій школі” (2003 р.) та іншими важливими документами, визначаються структурно-змістові і процесуальні перетворення, спрямовані на забезпечення цього провідного напряму. В своєму дослідженні ми виходили з розуміння дидактичної категорії “форма навчання” як родової узагальнюючої назви, що обєднує в собі поняття “система навчання”, “форма організації навчання”, “форма організації пізнавальної діяльності”. Названі форми характеризуються певною ієрархією - форми організації пізнавальної діяльності згуртовані відповідно для виконання конкретного завдання утворюють форми організації навчання, інтегрування цих форм створює системи навчання. Актуальність проблеми, її недостатня розробленість і зумовили вибір теми дослідження - “Наступність форм навчання в загальноосвітній школі і вищому закладі освіти як засіб дидактичної адаптації студентів”. Відповідно до обєкта, предмета та мети дослідження було висунуто наукову гіпотезу: ефективність дидактичної адаптації студентів природничих спеціальностей університетів буде протікати успішно, якщо забезпечити комплексний підхід до організації навчального процесу та дотримання таких умов: визначення дидактичної адаптації як системного елементу адаптації студентів-першокурсників; керування перебігом дидактичної адаптації через взаємний вплив її складових; реалізації принципу наступності через системи навчання в ЗОШ і ВЗО.У першому розділі “Теоретичні засади дидактичної адаптації студентів в процесі реалізації наступності форм навчання” здійснено теоретичний аналіз проблеми адаптації першокурсників до навчання у ВЗО і проблеми наступності з урахуванням наявних у педагогічний і методичній літературі досліджень, які, в переважній більшості здійснювалися у напрямі професійної освіти і стосувалися змісту навчання, висвітлено концептуальні засади реалізації принципу наступності в організації безперервної освіти; розкрито різні підходи до розуміння феномену “адаптація”, біологічні, психологічні, соціальні, соціально-психологічні, дидактичні аспекти адаптаційного процесу першокурсників; проаналізовано складові дидактичної адаптації; розкрито значення наступності форм навчання як однієї зі складових дидактичної адаптації. Аналіз ідей, присвячених проблемам адаптації студентів і реалізації принципу наступності, проведені інтервю з викладачами ВЗО і спостереження дають змогу зробити такі узагальнення: реформування освіти в Україні в останнє десятиліття XX ст. і на початку XXI ст. набуло спрямованості не лише на зміст, методи і засоби навчання, але й на форми навчання; із зміною освітньої парадигми вперше, за останні півстоліття, форми навчання зазнали суттєвих як структурних, так і комплексних змін і доповнень; більшість студентів-першокурсників у початковий період навчання у вищому навчальному закладі відчувають часткову дезадаптацію; причинами дидактичної дезадаптації студентів, серед інших, можна вважати відмінність організаційної побудови систем середнього загальноосвітнього навчального закладу і вищого закладу освіти, а саме, невідповідність форм навчання. У звязку з цим, ми визначили функції наступності, які реалізовуються нею завдяки формам навчання, зокрема, обєднувальна (забезпечує взаємозвязок і взаємообумовленість між всіма компонентами відповідних дидактичних систем: змістом, цілями, методами і засобами навчання тощо), корегувальна (полягає в доведенні форм навчання ЗОШ до вимог ВЗО і навпаки), адаптивна (визначає перебіг процесу пристосування випускників загальноосвітньої школи до особливостей навчання у ВЗО, до специфіки розгортання педагогічної технології в ньому). У другому розділі “Ефективність результатів експериментальної роботи з дослідження реалізації наступності форм навчання в загальноосвітній школі і вищому закладі освіти” - теоретично обґрунтовано концептуальні засади розуміння “форми навчання” як категорії дидактики, визначено і здійснено порівняльний аналіз тенденцій розвитку форм навчання в ЗОШ і ВЗО; проведено аналіз історико-генетичних і структурно-логічних аспектів розвитку форм навчання в загальноосвітньому і вищому навчальному закладі; теоретично обґрунтовано значення наступності форм навчання в ЗОШ і ВЗО як засобу дидактичної адаптації студентів-першокурсників. Нами було визначено три ступені реалізації наступності між групами форм навчання в ЗОШ і ВЗО: найбільша - серед форм організації пізнавальної діяльності, часткова - серед форм організації навчання, найменша - серед систем навчання.