Причини поразки і наслідки Січневого польського повстання 1863-1864 рр. на Волині, ставлення місцевого простолюду до повстанців. Аналіз заходів російського уряду для придушення повстання, спроби протиставити місцеве українське селянство і польську шляхту.
Аннотация к работе
Незважаючи на заклики ватажків повстання й обіцянки щодо наділення селян землею, українське населення лише частково відгукнулося на польський збройний виступ проти спільного ворога українців і поляків у ХІХ ст. Проаналізовано заходи російського уряду для придушення повстання, спроби протиставити місцеве українське селянство і польську шляхту, зокрема через доповнення до положень аграрної реформи в Росії 1861 р., зроблені на Правобережній Україні на користь українських селян у 1863 р., щоб покарати шляхтичів за участь у повстанні. Вибух Січневого повстання відіграв важливу роль в історії не тільки польського народу, а й українського, зокрема був прикладом у національно-визвольній боротьбі. Повстання планувалося поширити на території Королівства Польського, Литви, Білорусі і Правобережної України (в межах тодішньої Київської, Волинської і Подільської губерній), що перебували на той час у складі Росії. Як наслідок, умови звільнення селян від кріпосної залежності в правобережному регіоні з 1863 р. були трохи легшими, ніж, для прикладу, у великоросійських губерніях чи на Лівобережній Україні: тут було ліквідовано статус так званих «тимчасовозобовязаних» селян, запроваджено обовязковий викуп ними землі, на 20% (а в деяких випадках і на 35%) знижено викупні платежі, а наділи навіть землі трохи збільшено, не було «відрізків» .