Особливості відновлення функції кульшового суглоба у хворих з наслідками переломів кульшової западини шляхом обґрунтування, розробки та клінічного впровадження нових методів їх діагностики, хірургічного лікування та прогнозування перебігу хвороби.
Аннотация к работе
Серед цієї патології особливу роль слід відвести травмам кульшової западини та їх наслідкам - переломам стінок, дна, поперечним переломам кульшової западини зі зміщенням фрагментів, що зрослися, та фрагментів, що не зрослися, несправжнім суглобам тазової кістки після поперечних переломів кульшової западини з вивихом або без вивиху головки стегнової кістки. Каплан визначає «золоте правило» лікування внутрішньосуглобових переломів: «Переломы вертлужной впадины без смещения и переломы, которые не сопровождаются вывихом головки бедра, подлежат консервативному лечению. У свою чергу, ці зміни в кульшовому суглобі призводять до укорочення та порушення опорної функції нижньої кінцівки, нахилу таза в сагітальній та фронтальній площинах, компенсаторного сколіотичного установлення поперекового відділу хребта, що зумовлює розвиток «hip-spine» синдрому (Н.В.Корнілов, Т.В.Муштакова, В.І.Осташко, 1993; О.М. Розробити концептуальну модель механогенезу деструктивно-дистрофічного процесу кульшового суглоба після переломів кульшової западини і вивчити його вплив на розвиток патологічних змін у системі «стегно-таз-хребет». № 1410960), спосіб кісткової пластики та встановлення чашки ендопротеза при несправжньому суглобі тазової кістки на рівні кульшової западини, розроблено нові способи хірургічної корекції при переломах дна кульшової западини, що зрослися, з центральним підвивихом головки стегнової кістки, спосіб лікування переломів кульшової западини зі зміщенням фрагментів, що зрослися та сформували неоартроз кульшового суглоба, спосіб двохетапного хірургічного лікування застарілих переломовивихів кульшового суглоба, спосіб хірургічного лікування поперечних переломів кульшової западини, що не зрослися, спосіб ендопротезування кульшового суглоба при його анкілозі з невправленим вивихом головки стегнової кістки, обґрунтовано роль комплексної терапії в лікуванні наслідків переломів кульшової западини.За характером лікування всіх хворих було розподілено на групи: у 28 (16,5 %) хворих (1 група) проведено консервативне лікування; у 37 (26 %) хворих (2 група) проведено коригувальну остеотомію стегнової кістки; у 46 (32,4 %) хворих (3 група) виконано ендопротезування кульшового суглоба. У 20 (14,1 %) хворих (4 група) проведено відкрите вправлення вивиху головки стегнової кістки з відновленням дефекту заднього краю кульшової западини; крайова резекція кульшової западини з хейлопластикою - у 12 (8,4 %) хворих (5 група); у 7 (4,9 %) хворих (6 група) проведено кісткову автопластику несправжнього суглоба тазової кістки на рівні кульшової западини, у 9 (6,3 %) хворих (7 група) - артропластика кульшового суглоба, і в 11 (7,7 %) хворих (8 група) було виконано хірургічне лікування з урахуванням складності наслідків травми кульшового суглоба. У 5 хворих (3 %) діагностували перелом кульшової западини без зміщення фрагмента, перелом задньої стінки кульшової западини з вивихом головки стегнової кістки був у 92 (54,8 %) хворих, перелом задньої стінки кульшової западини без вивиху головки стегнової кістки - у 6 (3,5 %) хворих, перелом задньої стінки кульшової западини з переломом головки стегнової кістки - у 5 (3 %) хворих, перелом дна кульшової западини з вивихом головки стегнової кістки діагностували у 14 (8,3 %) хворих, перелом дна кульшової западини без вивиху головки - у 4 (2,4 ) хворих. Поперечний перелом кульшової западини виявили у 9 (5,4 %) хворих, перелом задньої колони тазової кістки, осколковий перелом кульшової западини - у 6 (3,5 %) хворих, перелом задньої колони з переломом задньої стінки кульшової западини, який поєднується з вивихом головки стегнової кістки, - у 23 (13,7 %) хворих, перелом задньої колони з переломом задньої стінки кульшової западини без вивиху головки стегнової кістки було діагностовано у 4 (2,4 %) хворих. 154 (90,5 %) хворих були змушені користуватися під час ходьби додатковою опорою: 45 (29,2 %) хворих - тростиною, 25 (16,2 %) хворих - одною милицею, 84 (54,6 %) хворих - двома милицями.Проведене інформаційно-аналітичне дослідження показало: наслідки переломів кульшової западини характеризуються тяжким і тривалим перебігом, мають велику питому вагу в структурі ортопедичних захворювань кульшового суглоба (56,7 %), призводять до стійкої інвалідизації хворих (77,6 %), що можна пояснити відсутністю комплексного підходу до діагностики, нерозвязаністю питань тактики і техніки консервативного і хірургічного методів лікування та прогнозування перебігу деструктивно-дистрофічних порушень. Розроблена концептуальна модель механогенезу деструктивно-дистрофічного процесу кульшового суглоба свідчить, що в основі його розвитку лежать біомеханічні порушення кульшового суглоба після травми, які визначають основні тенденції перебігу патологічного процесу, що залежить від тяжкості ушкодження кульшової западини і призводить до дистрофічних змін як в кульшовому суглобі, так з часом і до патологічних змін у системі «стегно-таз-хребет». Розроблені експериментальні моделі розвитку післятравматичного деструктивно-дистрофічного процесу в к