Природно-географічна характеристика Лісостепового Подніпров"я. Планіграфія поселень та конструкція жител; комплекси знахідок та стратиграфія. Топографія могильників та обряд поховання. Антропологічні матеріали поховальних пам"яток доби пізньої бронзи.
Аннотация к работе
Регіон півдня Лісостепового Подніпровя за доби пізньої бронзи знаходився у контактній зоні трьох великих культурно-історичних спільнот: зрубної, Ноа-Сабатинівка-Кослоджень та тшинецько-комарівської. У справі зясування відносної хронології, характеру міжкультурних звязків та контактів велике значення та перспективи мають регіони, розташовані саме у так званих "контактних зонах". До того ж, знахідки останніх десятиріч дають можливість по-новому осмислити процеси, що відбувалися на півдні Лісостепового Подніпровя за доби пізньої бронзи. Завданням роботи є створення схеми хронології для археологічних культур регіону за доби бронзи і включає три стадії дослідження: 1) виділення послідовних етапів розвитку; 2) визначення основних напрямків звязків з іншими регіонами та культурними областями, зясування їх причин і наслідків; 3) розробка відносного та абсолютного датування. У дисертації також використовуються дані прямої і відносної стратиграфії памяток, картографування, статистичний облік, результати досліджень палеоантропологів, палеозоологів, палеоботаніків, лінгвістів, дані радіовуглецевого датування памяток доби пізньої бронзи.Розкопки курганів на території регіону, у яких були виявленні і поховання доби пізньої бронзи, проводили О.О. Після другої Світової війни починається третій, найплідніший етап дослідження памяток доби пізньої бронзи на півдні Лісостепової Наддніпрянщини. З проголошенням незалежності України починається новий, четвертий, етап дослідження памяток доби пізньої бронзи у даному регіоні. Забєлін виділяв у Середній Наддніпрянщині "камяну і бронзову епоху" (Забелин, 1876), більшість же тодішніх археологів взагалі заперечували існування у регіоні доби бронзи (Самоквасов, 1892; Киевская старина, 1893). О.О. Лише наприкінці пізньої бронзи зявляються штучні оборонні споруди - рови, що оточували поселення з напільної сторони (Вовківка).Незважаючи на це, випадково знайдені бронзові вироби та ливарні форми мають велике значення для хронології та періодизації памяток доби пізньої бронзи (Tallgren, 1926; Тереножкин, 1965; Лесков, 1967; Mozsolics, 1967; Petrescu-Dоmboviюa, 1977; Чередниченко, 1977; Бочкарев, Лесков, 1978; Boиkarev, Leskov, 1980; Leskov, 1981; Mozsolics, 1985; Дергачев, 1997; Дергачев, Бочкарев, 2002). Аналіз асортименту металевих виробів доби пізньої бронзи, які походить зі скарбів та випадкових знахідок, вказує на те, що більшість їх належність до категорії знарядь праці та зброї. Знаряддя праці репрезентують металеві інструменти, які використовувалися для землеробства (серпи), а також обробки дерева (тесла, долота), шкур (швачки, голки), кістки та рогу (пилки). Такі знаряддя як вислообушні сокири, кельти, ножі, могли бути поліфункціональними, тобто поєднували функції господарчих знарядь та зброї ближнього бою. Скарби складалися з готових металевих виробів (знарядь праці, зброї та прикрас), бракованих та зламаних предметів, зливків, а також ливарних форм.Перехідний період від доби середньої бронзи до пізньої на території півдня Лісостепового Подніпровя представлений памятками КБК (бабинської), яка змінила на цій території середньодніпровську та пізньокатакомбну культури. Північну частину Правобережжя зайняли носії тшинецько-комарівської спільноти - наслідок консолідації споріднених пізньошнурових (епішнурових - Д.К.) культур від Одеру до Дніпра під помітним карпато-дунайським впливом (Свешников, 1990). На південь від ареалів тшинецько-комарівської та бережнівсько-маївської культур у степовій зоні знаходились памятки ще однієї спільноти доби пізньої бронзи - Ноа-Сабатинівка-Кослоджень, яка, як і зрубна, склалася на основі КБК, але під сильним балкано-дунайським впливом. Отже, на розвиненому етапі доби пізньої бронзи регіон півдня Лісостепового Подніпровя опинився на стику трьох великих культурних спільнот Східної Європи: зрубної, тшинецько-комарівської та Ноа-Сабатинівка-Кослоджень. Початок фіналу пізньої бронзи (білогрудівсько-білозерського часу) характеризується становленням нової етнокультурної ситуації в регіоні, зумовленої розпадом КІС попереднього періоду.Початок доби пізньої бронзи на території півдня Лісостепового Подніпровя був позначений розпадом двох великих культурно-історичних спільнот: шнурової на заході та катакомбної на сході, в результаті чого з поміж посткатакомбних / передзрубних утворень зявилися памятки КБК (Литвиненко, 2001; Отрощенко, 2002). Подальша історія населення регіону позначилася появою і взаємодією трьох великих культурно-історичних спільнот: зрубної, тшинецько-комарівської та Ноа-Сабатинівка-Кослоджень, які відповідали трьом великим етнокультурним утворенням Євразії: євразійському степовому, центральноєвропейському та балкано-дунайському. Розвинений етап пізньої бронзи - період співіснування цих КІС, коли стик їх ареалів приходився саме на територію півдня Лісостепового Подніпровя. Господарство племен пізньої бронзи досліджуваного регіону мало змішаний скотарсько-землеробський або землеробсько-скотарський тип. З розвиненого етапу пізньо