Розвиток українського національного руху на Закарпатті ХІХ-ХХ століть. Аналіз основних факторів, що сприяли появі народовського руху, його розвиток, ідеологія. "Українофільська" преса та її роль у суспільно-політичному розвитку українського суспільства.
Аннотация к работе
Невідємною частиною для розвитку національного руху на Закарпатті ХІХ-ХХ століть було зародження й вплив народовського руху. Попри важливість даної теми, її вивченню не приділяли достатньої уваги. І лише зараз її вивченню можуть посприяти сучасні науковці та історики. Але на даний момент лише окремі елементи можна побачити в працях українських і зарубіжних вчених. Курсова робота буде спиратися на теоретичні положення, які лежать у працях таких авторів: Дешко А., Животко А., Михайлин І.Це було здебільшого причиною того, що в Австрії зявилася нова конституція, і це означає те, що Галичині надали автономію і «право обирати крайові сейми. У 70-х роках XIX ст. в Галичині існували два рухи, які претендували на провід національного руху, це були москвофіли і народовці. Москвофіли прагнули підтримувати державно-політичну єдність з російським народом і Росією. Обидва рухи були так званими паралельними організаціями: культурно-просвітницькими - товариство імені М. «Народовство являло собою західноукраїнський різновид народництва (самоназви - «русинство», «народовство», «народовецтво»).[7] Головним чинником виникнення руху було потрапляння української мови під заборону промосковської політичної орієнтації, добрі відносини і підтримка поляків, поступки з боку уряду Австрії.Як уже зазначалось, існувало дві протилежні течії - москвофіли і народовці. Учасники, які там перебували, були переважно консерваторами або ж відносились до сільської буржуазії. Народовці в свою чергу боролися за права українців у складі Австрії та у 1848 році заснували власне товариство «Просвіта». Народовці мали явного лідера і ним був Данило Танякевич - галицький громадський діяч і публіцист. Крім «Просвіти», «Руської Бесіди», народники організували ряд товариств, серед яких: Літературне товариство імені Шевченка (1878), було реорганізовано в Наукове товариство імені Шевченка (1893), «Російське товариство педагогічне» (1881), що видавало освітній журнал «Вчитель» та ілюстрований двотижневик для дітей та молоді «Дзвінок».Як і «русини», що згодом стали москвофілами, народовці скеровували увагу не на користь Росії, а на країни сходу. Вони не полишали ідеї та погляди загальновідомої «Руської трійці», виокремлюючи, що українці - окрема нація, а не уподібнення росіян. Народовці як і учасники «Руської трійці» і відстоювали думку про те, що українці - окремий самобутній словянський народ. 24 жовтня 1885 року народовці засновують програму «Народна рада», а 2 лютого 1888 року проводяться перші загальні збори, на яких прийнято «Програму політично-народного становища, змагань і діятельності Русинів». «У ній народовці наголосили на тому, що «галицькі русини є частиною великого 20-мільйонного народу (мало)руського», а також задекларували себе демократами, поступовцями, федералістами і лібералами, виступили проти надання пріоритету лише поодиноким класам, партіям чи народам.Навязлива тенденція русофілів поєднати російський і український народи викликало неабиякий супротив у галицької інтелігенції. Основними ідеями за які боролися діячі були: обєднання всіх українських земель, встановлення однієї державної мови і розвиток української мови. Народовський рух був парадигмою національної ідеї й увібрав у себе культуру минулих десятиліть у Галичині. Рух створив свої власні видання: «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка», «Правда», «Діло» та «Буковина». У 1988 році з активізацією боротьби українського народу за побудову своєї держави було створене й Товариство української мови, якому згодом було присвоєно назву «Просвіта».Москвофіли бажали обєднання західноукраїнських земель та Російську імперію, адже вважали це єдиний вихід для українського народу. Народовський рух бажав здобути широкі права для українців у складі Австрії. З одного боку українське слово утискалось, а з іншого - українці отримали прихильність поляків, та поступки уряду Австро-Угорщини. Завдяки примиренню з поляками, українці переламали русофільство. Тим самим москвофіли штовхали українців на шлях національного самозречення, отримуючи за таку позицію щедру фінансову підтримку з Росії.другий: 1867 - 1880 роки, в ці роки виходить один журнал «Правда», він також не виходить на постійній основі, але показує у своїх номерах політичних діячів, котрі розділяли точку зору українського народу; Видання публікували з перервою з 1 лютого 1862 до 2 травня 1863 року, а причинами цього були брак коштів, брак досвіду молодих письменників і передплатників була маленька кількість, можливо в силу своєї незрілості. Заревича вказував більш прозаїчну причину занепаду журналу: «Те гуляще житє молодої нашої громадки з років 1861, 1862 і початку 1863 р. було причиною, що «Верерниці», котрі спершу мали 600 перенумерантів, через легкодушнівсть їх редакторів в половині 1863 р. впали» [13, с. Видавцем і редактором був спочатку Федір Заревич, 34 номери були видані під його керівництвом, потім була перерва 5 тижнів між 34 і 35 номером, згодом журнал виходив під началом Володимира Шашкевича. «Вечерниці» публікував листи, окрім з Украї
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Передумови виникнення народовської журналістики
1.1 Народовство як культурна й суспільно-політична течія
1.2 Програма напрямку
1.3 Культурно-просвітні установи та громадські організації народовців
Висновок до розділу І Розділ ІІ. Видання народовців
2.1 «Вечерниці» і «Мета» - перші журнали народовців
2.2 Літературні журнали «Нива» та «Русалка», їхня програма та твори
2.3 Літературно-наукові журнали «Правда» і «Зоря»
2.4 Газети «Батьківщина», «Діло», «Буковина» ? їх роль у суспільно-політичному розвитку українського суспільства