Розвиток овочівництва та сегменти ринків овочів в Україні. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність овочівництва. Виробництво овочів відритого і закритого грунту. Динаміка виробництва овочів.
Аннотация к работе
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Народногосподарське значення виробництва овочів відритого і закритого грунту 1.1. Поняття про овочівництво 1.2. Розвиток овочівництва та сегменти ринків овочів в Україні РОЗДІЛ 2. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва у підприємстві 2.1. Загальна характеристика господарства 2.2. Тому предметом дослідження обрано Приватне підприємство „Полісся”. Основою написання магістерської роботи являються такі матеріали: а) Указ Президента про реєструктиризацію КСП (від 03.12.1999 року ). б) Постанови Кабінету Міністрів України і місцевих органів направлених на розвиток сільського господарства. в) дані інституту овочівництва і баштанництва УААН, статистики, аналізу, методики економічних досліджень; г) статті в журналах „Економіка АПК”, „Вісник аграрної науки”, „Агроперспектива”, „Ділова Україна”, „Урядовий курєр”, „Вісник ТАНГ; д) статистичні збірники по Україні, області, району; е) річні звіти сільськогосподарських підприємств. Народногосподарське значення виробництва овочів відритого і закритого ґрунту 1.1. Поняття про овочівництво Овочівництво - важлива галузь сільського господарства, яка займає важливе місце в забезпеченні населення дієтичною продукцією і консервованими овочами на протязі року. А також розробку технології вирощування овочевих культур з ціллю отримання високих врожаїв. Динаміка і темпи виробництва овочів, рівень забезпеченості населення овочевою продукцією, а переробні підприємства сировиною, визначається розвитком і розміщенням овочівництва у країні. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпечення робочою силою, транспортом для перевозу продукції, гарантованим поблизу ринком збуту. Ці сорти розрізняються урожайністю, якісними характеристиками та ціною реалізації. З іншої сторони організація тепличного господарства передбачає реалізацію у зимово-весняний період, тобто тоді, коли є попит на продукцію набагато вищий, а тому і рівень цін може бути на більш високому рівні порівняно з літньо-осіннім сезоном. Навіть в масштабах одного підприємства виявити рентабельність вирощування окремих видів і співставити її з рентабельністю інших видів сільськогосподарської продукції буває досить складно. Овочі - не замінимі продукти харчування, багаті мінералами, вуглеводами, вітамінами. В овочівництві захищеного грунту практикують повторні посіви, коли на протязі року площа використовується під кількома посівами (кількома культурами овочів). Серед інших галузей сільського господарства овочівництво тісно повязане із кормовиробництвом, так як багато овочів та їх побічна продукція можуть використовуватись у якості корму. Помідори, морква, огірки - особливо трудоємкі культури, затрати праці на їх виробництво в 3-4 рази більші, чим на виробництво капусти, наслідок високої трудоємкості і низької урожайності собівартість овочів залишається високою. Мало поширені овочі (патисони, шпинат, ріпа) господарства реалізовують заготівельним організаціям по роздрібних цінах із скидкою 20%.[14, с. Невідємною частиною овочепродуктового підкомплексу є переробна з її інфраструктурою. 1.2. За даним Київського НДІ гігієни харчування, для нормальної життєдіяльності людини потрібно на рік 134 кг овочів, у тому числі капусти білоголової - 29 кг, томатів - 39 кг, моркви, огірків, буряків столових, цибулі-ріпки - приблизно по 9 кг, інших овочів - 28 кг.[8, с. 253] За останні роки намітилась тенденція до зниження споживання овочів баштанних культур. Так як у 1980 році виробництво овочів на душу населення становило 141 кг, то у 1990 - 126 кг, а у 2000 році лише 100 кг. Так, в 1950-1998 рр. площа під овочами в усіх категоріях господарств коливалася від 374 до 516 тис. га, урожайність - від 62 до 157 ц/га, валові збори - від 2318 до 8110 тис.т за рік. Питома вага посівних площ у 1986-1990 рр. суспільного сектору становила 74,9%, у 2000 р. - 21,3%, а приватного сектору зросла з 25,1% у 1986-1990 рр. до 78,7% у 2000 р. Одночасно визначалася тенденція до зниження урожайності овочевих культур у суспільному секторі при зростанні цього показника в приватному секторі. Міські ринки стали основним каналом реалізації овочів. В умовах, коли приватний сектор займає більш 83% у валовому виробництві овочів, потребує вирішення комплекс питань та розробки організаційно-економічних і технічних заходів по виходу з кризи овочепродуктового підкомплексу, насамперед удосконалення системи збуту овочевої продукції та розвитку нових форм господарювання і спеціалізованих овочівницьких господарств в окремих регіонах та зонах, потрібно домогтися рівномірного постачання овочів протягом року у рекомендованому асортименті за рахунок раціонального поєднання розвитку овочівництва відкритого і закритого грунту, підбору відповідних сортів і гібридів з різними строками дозрівання, переробки, заморожування та закладання продукції на тривале зберігання. У загальному обсязі виробництва овочів у 2002 р. найбільшу питому мали області: Херсонська - 7,8%, Дніпропетровська - 6,5%, Донецька - 6,3%, Київська - 5,9%, Харківськ