Генеральні аспекти функціонування народно-інструментального мистецтва в Галицьких землях, у порівнянні зі східноукраїнськими територіями. Вираз національного начала у реалізації мистецьких інтенцій громади в умовах аматорського колективного музикування.
Аннотация к работе
Воно витіснило фольклорну та естрадно-розважальну функцію виконавської традиції, а натомість стало виразом національного начала і гуртування у реалізації мистецьких інтенцій громади в умовах аматорського колективного музикування на властивих регіональній традиції інструментах. Однак, мистецькі процеси в період воєнних дій та окупації залишаються поза розглядом, внаслідок чого складається враження повного завмирання будь-яких творчих проявів та значних мистецьких подій даного періоду на українських землях (тенденційний погляд, культивований радянською ідеологічною доктриною). В останні роки активно зростає увага науковців до вивчення найрізноманітніших мистецьких проявів воєнного часу, що дає змогу виявити багатство і різноплановість форм культурного опору, національного самозбереження, рятівного релаксу, обєднуючої і спрямовуючої функцій літератури, театру, хореографії, музики в часи страшних суспільних випробувань. Прикладом актуальності даної тематики може послужити круглий стіл «Мистецтво у час екстрими» (відбувся 16 вересня 2016 р. в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка), що був віднесений до десятки топ-подій в рамках заходів 23 Форуму видавців у Львові. Натомість Харкові вже в 1921 році в музичній професійній школі було відкрито клас народних інструментів (домра, кобза, мандоліна, балалайка, бандура, цимбали), а наступного року їх було вже понад 30, але вони були орієнтовані на підготовку інструкторів та організаторів аматорських колективів.Таким чином, здійснений огляд демонструє багатогранність функціонування народно-інструментального мистецтва в Галичині у роки другої світової війни, зокрема в умовах окупації. Воно витіснило фольклорну та естрадно-розважальну функцію виконавської традиції, а натомість стало виразом національного начала і гуртування у реалізації мистецьких інтенцій громади в умовах аматорського колективного музикування на властивих регіональній традиції інструментах - своєрідної форми мистецької компенсації зруйнованих радянською владною системою процесів національної самосвідомості у осередках спортивно-патріотичних та просвітницьких товариств.