Громади та їх культурно-освітня діяльність. Розвиток фольклористики, етнографії, мовознавства; історичні праці. Українська національна ідея в творчості Шевченка і Драгоманова. Характерні риси періоду; Київський університет та Кирило-Мефодіївське братство.
Аннотация к работе
Народницький період національно-культурного відродження (1840-1880 pp.) знаменний тим, що саме у цей час в середовищі передової демократично налаштованої інтелігенції викристалізовувалася концепція про Україну як "етнічну національність". Характерні риси періоду: 1) керівництво національним рухом переходить до нової інтелігенції; 2) центрами українського національного відродження стають Харківський і Київський університети, а також Кирило-Мефодіївське братство; 3) провідна роль у процесі відродження в Україні належить Т.Шевченкові. Народницька доба українського відродження надзвичайно важлива на шляху подальшого національно-культурного зростання України. її можна поділити на два періоди: романтичний - діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства (50-ті роки XIX ст.); позитивістський - культурно-просвітницька діяльність членів "Старої громади" (60-80-ті роки XIX ст.). Одночасно П.Чубинський був і автором вірша "Ще не вмерла Україна", вперше опублікованого 1863 р. з нотами українського композитора М.Вербицького (1815-1870 pp.) Цей твір з проголошенням Української Народної Республіки в листопаді 1917 р. став українським національним гімном. Демократичний напрям української літератури у прозі представляли Марко Вовчок, Панас Мирний, М.Коцюбинський, І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Леся Українка. їх твори залишили глибокий слід у свідомості народу, сприяли формуванню національних і патріотичних почуттів українців.