Історія традиційних ремесел Поділля, поширення та збереження центрів традиційного народного виробництва сьогодні. Склад, структура та семантична організація лексики деревообробки, плетіння, ковальства, каменярства центрально-подільського діалекту.
Аннотация к работе
Усвідомлення невідворотності втрат традиційної, здебільшого давньої лексики діалектоносіїв та прагнення зясувати реальний стан збереження елементів цієї лексико-семантичної сфери стали визначальними в окресленні проблематики та предмета спостережень. В опорі на принципи вивчення лексики за тематичними та лексико-семантичними групами, що усталились в українській діалектології з кінця 60-х років XX ст., було досліджено різні тематичні групи виробничої термінології, зокрема гончарство (Й.О. Однак в українському мовному континуумі лексика деревообробних ремесел, ковальства, каменярства та плетіння не була предметом системного вивчення; не охоплено цими студіями і подільських говірок. Межі центральноподільських говірок, що належать до подільського говору волинсько-подільської групи говорів південно-західного наріччя, окреслені насамперед на підставі свідчень «Атласу української мови» та спеціальних досліджень різного часу К.П. Подільський говір виразно виокремлений зовнішніми межами, хоча порубіжні зони засвідчують результати міждіалектної взаємодії, що відбилось і на внутрішньому членуванні говору, зокрема на виділенні західної, східної, північної і південної зон; центральна зона, що є ареалом нашого дослідження, охоплює говірки Літинського, Липовецького, Оратівського, Барського, Жмеринського, Тиврівського, Немирівського, Іллінецького, Гайсинського, Тульчинського, Шаргородського, Муровано-Курилівського, Могилів-Подільського, Чернівецького, Ямпільського, Томашпільського, Крижопільського, Піщанського, Тростянецького, Бершадського, Чечельницького, Теплицького р-нів та південної частини Калинівського р-ну Вінницької обл.Засвідчено дихотомічні відношення, що домінують у межах ЛСГ «інструменти, процеси», «вироби, деталі, конструкції» різних ТГЛ: фано : бано ‘гострий бік молотка’ : ‘тупий бік молотка’, вістрак : плоске ‘конусна частина сталевої підставки певної форми, на якій кують металеві вироби’ : ‘тупа частина сталевої підставки певної форми, на якій кують металеві вироби’; зеркало : підошва ‘верхня лицьова частина сталевої підставки для кування металевих виробів’ : ‘нижня частина сталевої підставки для кування металевих виробів’; чіп : пиж ‘частина шпиці, що заходить в колодку’ : ‘частина шпиці, що заходить в обід’ тощо. У говірках представлено гіперо-гіпонімічні відношення: лексема віз є гіперонімом до буда ‘циганський критий віз’, бочка ‘віз для перевезення води’, бестарка ‘віз для перевезення зерна’, гарба ‘віз з глибоким невшальованим ящиком для перевезення снопів, соломи’, розвора ‘віз для перевезення дощок’; термін плітух ‘майстер, що виготовляє плетені вироби’ є гіперонімом до термінів кошинкар ‘майстер, що виготовляє кошики’, корзин:ик ‘майстер, що виготовляє корзини’, лаптожник ‘майстер, що виготовляє лапті’; номен ліс ‘сукупність дерев, обмежених спільною територією для росту3 є гіперонімом до стародубина ‘старий ліс’, молоднак ‘молодий ліс’. Номінативним одиницям сфери народних ремесел притаманний високий ступінь варіативності на різних мовних рівнях: - фонетичному: драч, трач ‘майстер, що розпилює колоди на дошки вручну’; плотна, плотна ‘місце роботи майстра з первинної обробки деревини’; скалка, шкалка ‘частина деревини, що відокремилась під час обробки сокирою’; боднар, бондар ‘майстер, що виготовляє деревяний посуд’; шуфрига, шуфриґа ‘деревяний замок під деревяний ключ’; гиржа, гіржа, иржа, іржа, ржа ‘червоно-бурий шар на залізі - наслідок окислення’; ковадло, ковалдо ‘металева підставка для кування металевих виробів’; словотвірному: сілничка, соланка, соланочка, соларка ‘маленька довбана посудина для зберігання солі’; пилар, пилшчик ‘майстер, який розпилює колоди’; бардина, бардинка, бардач, бардичка ‘деревообробний інструмент з широким лезом та довгою борідкою’; відземок, обземок, одземок ‘прикоренева частина деревини’; кроква, крокоука ‘бруси, зєднані під кутом 90?, які служать деревяною основою даху’. Відзначено семантичні локалізми: бабка ‘грабки біля коси’, гусак ‘криничний журавель’, баран, бичок, горбил’, горбач, горбатік, чаiка, клопочнік ‘деревообробний інструмент у вигляді короткої деревяної колодки з широким лезом круглої форми’, брехунец’, брехун ‘рівень - прилад для перевірки горизонтального положення різних поверхонь’, бик ‘довгий інструмент для вирівнювання поверхні дерева’, биндуг ‘плетений кіш з соломи, у якому зберігають пшеницю’, бондарка ‘рогіз без мітелки’, броука ‘робоча частина кліщів’, бугаi, корда ‘деревяна балка, що підтримує стелю’, вовчок ‘маленький отвір у дверях для спостереження’, галавина ‘проріз для дверей’, галава ‘проріз для вікна’, гана ‘ковальський міх’, гирувати ‘різати колоду впоперек’, давид ‘ручний інструмент для свердління деревини з горизонтальною ручкою’, дибка ‘елемент ходової частини воза, що забезпечує рівновагу’, дід, коза ‘верстат для заведення шпиць в обід’, жоуток ‘центральна частина стовбура дерева’, злеп ‘місце в стовбурі, де він розходиться надвоє’, кривошип ‘ручний інструмент для свердління деревини з горизонтально розміщеною ручкою’, лінивец’