Структурно-функціональна специфіка оказійних обрядів метеорологічного спрямування, форми їх прояву та особливості розповсюдження у межах Центрального Полісся. Доцільність використання досвіду народної метеорології у сучасних умовах і її обґрунтування.
Аннотация к работе
Створення узагальнених праць з української етнології потребує поглибленого вивчення усіх компонентів традиційної культури українців, зокрема і регіональної специфіки народних знань. В етнічній історії українців, а певною мірою і східних словян, особливе місце займає історико-етнографічний регіон, відомий у літературі під назвою «Полісся», південною межею якого вважають лінію Володимир-Волинський - Луцьк - Рівне - Новоград-Волинський - Житомир - Київ - Ніжин - уздовж річки Сейм до кордону України з Росією. Ми розглядатимемо народні метеорологічні знання та уявлення української частини Центрального Полісся. По-друге, внаслідок свого географічного розташування та історичного розвитку зазначений регіон був досить відсталим у економічному відношенні та з архаїчними елементами у культурному, тому тут добре збереглися давні форми матеріальної та духовної культури. Проте крім суто прикладних завдань, етнологію насамперед цікавить народна метеорологія як один з виявів світогляду народу, як складова частина традиційно-побутової культури, яка несе основне етнічне навантаження.У «Вступі» висвітлено основні закономірності прогнозування погоди українцями Центрального Полісся, визначено актуальність теми дослідження, його звязок з науковими програмами, планами, темами. Певний інтерес до вивчення як матеріальної так і духовної культури окремих регіонів України простежується наприкінці ХІХ ст. у працях відомих українських істориків, етнографів, фольклористів П. Це прикмети, які дозволяють прогнозувати погоду на короткий час, від кількох годин до трьох днів і більше; прикмети на більш тривалий строк, що визначають господарські умови тих чи інших пір року в межах річного сільськогосподарського циклу. Найпоширенішими з прикмет були такі, що дозволяли прогнозувати погодні зміни за астрономічними обєктами (Сонцем, Місяцем, зорями), атмосферними явищами (хмарами, вітром, дощем, росою, туманом тощо), поведінкою свійських та диких птахів, тварин, рослинами, самопочуттям людей. Серед наявних метеорологічних прогнозів, більшість складають весняні, коли селяни-поліщуки прагнули дізнатися не лише погоду, а й передбачити майбутній врожай, що було надзвичайно важливим.