Особливості проникнення запозичених слів з латинської мови в "народну мову" XIX ст. Аналіз особливостей народної етимологізації латинських лексем та висловів в англійській та українській мові. Дослідження культурних екстралінгвальних впливів на лексику.
Аннотация к работе
На матеріалі лексикографічних, фольклорних та етнографічних джерел автор аналізує особливості народної етимологізації латинських лексем та висловів в англійській та українській мовах, досліджує культурні екстралінгвальні впливи на таку лексику. До таких відносимо проблему дослідження проникнення запозиченої лексики в народну мову, адже такий вплив є особливою формою народної, або наївної, етимології, тобто надбання нових культурних смислів номінаціями при переході з однієї мови в іншу. Блумфільд виокремлює діалектні запозичення та запозичення, що стосуються сфери культури, у тому випадку, коли запозичені явища надходять з іншої мови [1]. Серед запозичень із латини у народну мову переважну більшість становить запозичена лексика правничої сфери, релігійна лексика та рідше номінації, які стосуються побутової та повсякденної сфери. Наприклад: прикметник sicker має також форми siccar, siccer зі значенням безпечний, у староанглійський період має форму sicor, secure, certain, походить від латинської номінації securus, «маленький стіл», у староанглійський період має форму tafl, шахівниця, походить від латинського слова tabula «дошка».