Повсякденне життя студентів на початку 1920-х років. Приклади багатогранної діяльності КПОПУЧів. Соціальне середовище, в якому студенти знаходилися до вступу до вузу. Конструювання пролетарської ідентичності. Сміховий контекст студентської повсякденності.
Аннотация к работе
У 1914/15 навчальному році у вузах на території України, що входили до складу Російської імперії налічувалося 26,7 тис. студентів. Головним чином вони були сконцентровані у великих університетських центрах - Києві, Харкові, Одесі. 60% з них походили з сімей "дворян-землевласників, капіталістів", чиновників і т.п. "Дрібна буржуазія" складала близько 20%. У 1921 р. у вузах навчалося 6% робітників, 10,5% селян, 54,7% службовців, 28,9% інших.
На початку 1920-х років у системі вищої освіти УСРР відбулися докорінні зміни, які мали значний вплив на структуру студентства. Замість університетів були утворені інститути. Середні спеціальні навчальні заклади були реформовані у технікуми. З 1922 по 1930 рр. вони випускали спеціалістів вищої кваліфікації вузького профілю. "З метою підготування з робітників міста й села науково-освічених організаторів соціалістичного господарства, а також з метою дійсного оробітничення існуючих інститутів" РНК УСРР спеціальним декретом від 7 березня 1921 р. ухвалила відкрити не пізніше 1 травня того ж року дворічні робітничі факультети3.
З осені 1921 р. до вищої школи можна було вступити лише за рекомендаціями партійних, профспілкових, комсомольських, військових організацій та комітетів незаможників. Водночас, у 1921-1922 рр. з вузів було виключено 5,5 тис. "соціально-ворожих елементів", звільнено 70 осіб, які належали до так званої зміновіхівської професури4.
У 1924 р. в УСРР налічувалося 39 інститутів, 158 технікумів та 33 робітфаки, де навчалося відповідно 35 485, 28 167 та 7 972 осіб. У 4 індустріально-технічних інститутах було 6 824 студенти, у 7 сільськогосподарських - 3856, у 6 медичних - 11 567, у 14 педагогічних - 7 659, у 3 соціально-економічних - 3 789, у 5 художніх - 17905.
Мережа вищих навчальних закладів розподілялася по республіці досить нерівномірно. Головними студентськими центрами, як і до революції, залишалися Київ, Харків, Одеса та Катеринослав. Водночас, створювалися нові інститути, технікуми і робітфаки на периферії. У Київській губернії налічувалося 10 інститутів з 11 992 студентами, 36 технікумів з 7 085 та 6 робітфаків з 1 051 слухачами. У Харківській губернії - 8 інститутів (10 603 студенти), 15 технікумів (3 479 студенти), 7 робітфаків (2 255 студенти). В Одеській - 10 інститутів (7 255 осіб), 23 технікумів (4 471 осіб), 7 робітфаків (1 322 осіб). У Дніпропетровській - 3 інститути (3 787 особи), 26 технікумів (3 861 чол.), 5 робітфаків (1 009 чол.)6.
На 1 січня 1927 р. в УСРР налічувалося 37 інститути з 28 196 студентами та 147 технікумів з 26 463 та 31 робітфак з 6 634 учнями7. Значно збільшився у цих закладах відсоток робітників і селян. Перших в інститутах було вже 23,2%, других - 18,2%. Ще більшою була їх питома вага на робітничих факультетах. У 1926/27 навчальному році серед 5 343 учнів, що навчалися на 26 денних робітфаках УСРР, робітники складали 61%, селяни 31,6%8.
Протягом двадцятих років національний склад студентів УСРР змінювався в бік його українізації. У 1923/24 навчальному році серед слухачів інститутів українці складали 43,7%, росіяни - 20,1%, євреї - 30,8%; технікумів: 48,7% - українців, 19,4% - росіян, 23,5% - євреїв. Через три роки (в 1926/27 навчальному році) в інститутах вже 59,4% та технікумах 64,3% студентів були українцями. Відповідно 14,7% та 11,9% - росіянами, 21,9% та 18,1% - євреями9. У 1923/24 р. українці складали більшість у сільськогосподарських (53,1%), педагогічних (44,2%) та художніх інститутах (40,5%). Значно менше їх було серед студентів соціально-економічних (15,7%), інженерно-технічних (20,2%) та медичних (22,1%) вузів10. В 1928 р. серед слухачів інститутів 25,8% складали жінки, технікумів - 31,5%, робітфаків - 14,6%. Серед студенток до вступу до вузу у сільському господарстві та на виробництві працювало приблизно в 2,5 рази менше, ніж серед чоловіків. Приблизно таке ж співвідношення, але навпаки, було між жінками і чоловіками, що знаходилися на утриманні рідних.
Що до навчальної підготовки, то студентство складалося з трьох основних груп. Перша - ті, хто вступив до вузу після дореволюційної школи, до 1921 р. без розкладки і тих, хто продовжував вступати з підготовкою бувших середніх навчальних закладів. Друга - ті, хто вступив після прискореної підготовки з робітфаків. Третя - молодь, яка закінчила радянську профшколу.
Згідно "Положення про соціальне забезпечення учнів у навчальних закладах професійної освіти", затвердженого РНК УСРР 6 грудня 1921 р., загальну видачу грошового, продовольчого та майнового постачання в усіх навчальних закладах було скасовано. Замість того соціальне забезпечення надавалося лише окремим категоріям студентів, головним критерієм при цьому був класовий принцип. Більшість студентства соціальним забезпеченням не користувалася.
В особливому привілейованому становищі опинилися учні робітфаків. 1 лютого 1922 р.