Зародження капіталізму, аграрний переворот в Англії. Розвиток мануфактурного виробництва, торгівлі. Ослаблення королівської влади і посилення парламенту. Ідеологічне, дипломатичне забезпечення колоніальних загарбань. Англія у роки Першої світової війни.
Аннотация к работе
Зародження капіталізму, аграрний переворот. В XVI ст. всесвітня історія вступила в період нового часу. Великі географічні відкриття надали поштовх розвитку промисловості й торгівлі багатьом державам Атлантичного океану, у тому числі Англії. Вона у XVI ст. залишалась аграрною країною (як, зрештою, й усі крани світу). У сільському господарстві було зайнято 9/10 із приблизно 4 млн. населення. В англійському селі, як і раніше, панували феодальні відносини. Уся земля вважалася власністю короля, а дворянство за користування землею виплачувало йому певні суми у разі передачі землі в спадщину чи продажу. Дворяни (лендлорди або рицарі) вважалися утримувачами королівської землі, а не повними її власниками. Більшість селян жили на землях, що належали лендлордам, і сплачували їм певний грошовий чинш. Селяни вносили платню за користування лісами, вигонами.
В англійському селі XVI ст. зберігалась невелика категорія вільних селян-фригольдерів (англ. freehold, від free - вільний, hold - володіння, утримування), власників невеликих ділянок землі. Більшість селянства складали копігольдери (англ. copyhold, від сору копія, тобто утримування згідно з копією, випискою з протоколу) - спадкові утримувачі панської землі. І перші, і другі називали себе йоменами. Вони були зобовязані сплачувати лордам грошову ренту в розмірах, встановлених за угодами і звичаєм. З їхньої верхівки виходили капіталістичні фермери. Ще одну групу селян складали орендатори - лізгольдери (анг. lease - оренда), які тримали землю у панів на умовах короткотривалої або довготривалої оренди.
На вершині офіційно визнаної ієрархії англійського суспільства стояло дворянство, яке поділялось на два розряди: вище (nobiles majores) і нижче (nobiles minores). До першого належали титуловані роди, які мали спадкове право засідати в палаті лордів (пери), - герцоги, графи, маркізи, віконти, барони. В переважній більшості знать була новоствореною. Так, в парламенті 1519 р. засідало 19 лордів, а наприкінці XVI ст. їх вже там було понад 90. Особливістю суспільної структури в Англії став розкол дворянського стану на антагоністичні групи - так зване старе і нове дворянство. Усі сини лорда, крім старшого, не успадковували титул та майно батька (земля і маєток, таким чином, не подрібнювалися) і ставали лише рицарями, тобто нижчим прошарком дворянства. Джентрі (gentry - середній та дрібний рицар) були, в основному, сільськими поміщиками (сквайрами), також комерсантами, підприємцями, судновласниками, представниками вільних професій - юристами, нотаріусами, землемірами та ін. Більш того, сини багатьох нових дворян («джентльменів») проходили навчання у ремісників та купців, робили карєру, й цей процес зближував дрібних дворян з міськими буржуа. Це вигідно відрізняло дворян Англії від бундючного дворянства європейських монархій. Однією з особливостей англійського дворянства був «прагматизм» у всьому, що стосувалося можливості збільшити свої прибутки. Часто молодші сини ставали багатшими за своїх старших братів, купували землі, зводили на них великі камяні будинки й провадили життя поміщиків. Англійських дворян у XVI ст. не приваблювало міське життя, вони намагалися залишитися серед сільської природи.
Бурхливий розвиток суконного виробництва, підвищення цін ні вовну призвели до зміни сільськогосподарської орієнтації багатьох власників землі. Вівчарство стало вигіднішою галуззю господарства, ніж рільництво, тому більшість лендлордів почали перетворювати свої орні землі у пасовища. Вони захоплювали общинні угіддя, зганяли своїх селян-утримувачів з наділів, руйнували селянські хати, а подекуди й цілі села. Захоплені землі лорди і огороджували тинами, канавами, парканами і здавали їх в оренду фермерам-скотарям за високу ренту, а іноді й самі займались розведенням овець. Цей процес отримав назву обгороджування. Обгороджування (англ. enclosures) - специфічна форма ліквідації общинних земель шляхом масового насильницького зігнання селян з землі феодалами.
Влада, стурбована значним скороченням кількості платників податків, намагалась законодавчими актами зупинити процес обгороджування або взяти його під контроль. Статути короля вимагали відновлення «зруйнованих» господарств, збереження селян-господарів з наділами в 20 акрів землі, забороняли утримувати надмірні стада овець (більше 2000 голів) однією особою. Однак вимоги влади на місцях ігнорувалися або знаходилися шляхи обходити ці закони. Так, штрафи, які накладалися на порушників законів про обгороджування, не були для них надмірними.
Процес насильницького обезземелення селян дворянами був основною рисою аграрного перевороту, у ході якого руйнувалось феодальне землеволодіння і створювалось нове, буржуазного типу фермерське господарство. Найбагатші фермери переходили до експлуатації найманої праці сільськогосподарських робітників - коттерів (власників лише хатки, котеджу), або наймитів і, таким чином, ставали капіталістичними підприємцями. В XVI ст.