Закономірності наративної моделі художньої прози Михайла Яцківа, принцип вираження абсурдної свободи засобами піднесеного в його декадентській поетиці. Специфіка трансформації структур сюжету, композиції та жанру під впливом абсурдної свідомості.
Аннотация к работе
Поетику ніщо у своїй творчості репрезентували автори, яких називали декадентами. В такій ситуації мистецтво стає тільки чинником декадентського виходу в небуття, що і спостерігає реципієнт у текстах митців. Яскравим вираженням таких тенденцій була творчість Михайла Яцківа, чиї естетичні пошуки, по суті, стали сигніфікатом екзистенційних переживань, що хвилювали субєкта переходової доби. Безвихідь, що охопила життєву площину митця, примушувала його обрати обєктом змалювання у творах екзистенційне ніщо та в такий спосіб створити те авторське тло, яке допомогло йому запропонувати новий наративний дискурс. Яцківа, як і недостатнє теоретико-методологічне тлумачення принципових засад поетики митця переходової доби, зумовили вибір теми та актуальність дисертаційного дослідження.У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, зазначено її звязок із науковими програмами й планами установи, сформульовано мету й завдання, визначено обєкт і предмет дослідження, окреслено теоретико-методологічні засади, основні методи й філософське підґрунтя, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів.«Феномен свободи у трагедійному наративі» окреслюється категорія свободи, оскільки прагнення до свободи стає безпосереднім рушієм до самоідентифікації субєкта за допомогою наративу. Яцківа, чия творчість уписується в контекст символізму літературного угруповання «Молода Муза». Загалом же в ранній творчості письменника розгортається наратив про негативний світ, основні засади пекельності, які примушували автора говорити, що демонічність буття знаходиться у внутрішньому світі людини («У наймах»). Яцкова, що примусила автора назвати дійсність, у якій живе людина, «царством сатани». На перший погляд, у цих новелах діють звичайні люди: хлопець і дівчина («Архітвір», «Новітня основа»), окрім тих творів, в які наратор уводить містику.