Аналіз жанру історичного роману крізь призму наратологічної науки. Характеристика особливостей історичної романістики В. Малика крізь призму наративної стратегії. Дослідження паратекстуального комплексу творів та основного тексту романів В. Малика.
Одне з провідних місць у цьому жанрі належить українському прозаїку Володимиру Малику (Володимиру Кириловичу Сиченку), історичні романи якого сповнені драматизму та динамізму про важкі, знакові періоди нашої історії, про життєві шляхи й долю українського народу. Історій про світ оповіджено так багато, що світ раптом став оповідженою історією Світ як оповіджена історія дедалі більше виявляється внутрішнім світом, в тому числі внутрішнім світом мови”1. Концепція розвитку української літератури, інтегрованої до світового культурного простору, висуває потребу конструктивного переосмислення творчості письменників, яка підпорядковувалась “ідеологічному” аналізу або опинилася поза межами цілісного літературознавчого вивчення, як, наприклад, творчість В. Малика. Малика в цілісності, із залученням життєпису, матеріалів його неопублікованого щоденника для зясування своєрідності художньої концепції митця, її трансформації в наративній стратегії історичних полотен з урахуванням процесу читацької рецепції, що робить нашу роботу науково доцільною, а її тему актуальною. простежити специфіку організації наративної стратегії в історичних романах письменника (часові особливості, наративна темпоральність, взаємодія оповідних інстанцій та дискурсивних практик, фокалізаційна ситуація), яка перебуває у взаємозалежності з характером взаємодії автора й читача на текстовому рівні.“Жанрові особливості історичного роману” розглянуто жанрову сутність історичного роману, що передбачає інтерпретацію письменником історичних подій: на основі фактів він повинен намалювати живу картину й людей, окреслити їх характери, правдоподібно розгорнути складну мережу взаємин між персонажами, розкрити в них, у їхніх діях історичну епоху - подати літературний твір. Вважаємо, саме такий підхід, з його відмовою від обмеженої оцінки художнього твору на зразок істинний / неістинний, де прискіпливо відбувалося вимірювання співвідношення історичної та художньої правди, відмовою від намагань утиснути художній твір у певні рамки, прикласти до визнаних істинними канонів, підігнати під заздалегідь відомі інтерпретаційні схеми, дозволяє кваліфіковано оцінити художній твір як специфічну й самобутню авторську версію історії. Поняття ж “історична проза”, “історична романістика”, “історичний роман”, “художній наратив історії”, “авторська / письменницька наративна модель історії” точно вказують на субєктивізований письменником “історичний наратив”, який дорівнюється історичному факту й події, репрезентований у літературному дискурсі. Історичний роман, що становить продукт творчої обробки письменником історичного факту, розуміємо як художній текст (закодоване автором повідомлення, яке читач має розкодувати), котрий постає однією з ланок у комунікативному ланцюгу “автор - текст - читач”. “Авторська наративна модель: історія в проекції на художній світ” здійснено аналіз процесу конструювання письменником художнього наративу історії: задум, творчі пошуки, співвіднесення історичної та художньої “правди”, особливості в процесі наратування історичних фактів і подій з позицій ціннісних орієнтацій та ідеалів, чинники, що вплинули на функціонування авторської наративної моделі як вірогідної моделі людської екзистенції.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
